Стаття 9.1 КООНПК
Публічні закупівлі

Опис статті:

Кожна Держава-учасниця вживає, згідно з основоположними принципами своєї правової системи, необхідних заходів для створення належних систем закупівель, які ґрунтуються на прозорості, конкуренції та об'єктивних критеріях прийняття рішень і є ефективними, inter alia, щодо запобігання корупції. Такі системи, які можуть передбачати належні порогові показники під час їхнього застосування, спрямовані, inter alia, на таке:

a) публічне поширення інформації, яка стосується закупівельних процедур і контрактів на закупівлі, зокрема інформацію про запрошених до участі в тендерах і належну або доречну інформацію про укладання контрактів, щоб надати потенційним учасникам тендерів достатній час для підготовки й подання їхніх тендерних заявок;

b) установлення, завчасно, умов участі, зокрема критеріїв відбору й прийняття рішень про укладання контрактів, а також правил проведення тендерів, та їхнього опублікування;

c) застосування завчасно встановлених й об'єктивних критеріїв стосовно прийняття рішень про державні закупівлі з метою сприяння подальшій перевірці правильності застосування правил або процедур;

d) ефективну систему внутрішнього контролю, у тому числі ефективну систему оскарження, для забезпечення можливості звернення в суд захисту та отримання компенсації у випадку недотримання правил або процедур, установлених згідно із цим пунктом;

e) у належних випадках заходи регулювання питань, що стосуються персоналу, який несе відповідальність за закупівлі, наприклад вимога про декларування заінтересованості в конкретних державних закупівлях, процедури перевірки й вимоги до професійної підготовки.

Державна оцінка

Громадська оцінка

Українське законодавство щодо формування та реалізації антикорупційної політики відповідає вимогам Конвенції. Проте реалізація законодавчих положень на практиці сильно залежить від політичної волі суб’єктів прийняття рішень. В результаті передбачені законом антикорупційні політики та практики не приймаються вчасно та виконуються не повністю. Можна стверджувати, що через низький рівень антикорупційної культури окремі антикорупційні практики сприймаються виконавцями формально. Чи не основним наслідком перелічених проблем є відсутність протягом чотирьох років стратегічного антикорупційного документа - Антикорупційної стратегії. Попри те, що орган, який покликаний формувати антикорупційну політику та координувати її виконання (НАЗК) широко залучав громадськість до розроблення останньої редакції Антикорупційної стратегії, вона вже більше року не приймається Парламентом.

Коротко про результати імплементації

Cтан імплементації

1.1. Законодавчі вимоги до проведення публічних закупівель

У 2015 році було прийнято основний закон у сфері публічних закупівель – Закон України «Про публічні закупівлі» (далі – ЗПП). Він визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт, послуг для забезпечення потреб держави і територіальних громад.

Інформація про оголошені закупівлі потрапляє до центральної бази даних Prozorro та одночасно оприлюднюється на електронних майданчиках. На цих майданчиках розміщено тендерну документацію замовників. Відповідно до ЗПП, тендерна документація встановлює умови проведення тендеру. Постачальники подають свої пропозиції на основі тендерної документації. Їх оцінка відбувається шляхом застосування електронного аукціону. До початку проведення аукціону оприлюднюється вся інформація про ціни тендерних пропозицій.

В Україні дозволено брати участь у процедурі закупівлі практично всім охочим, хто має статус фізичної (фізичної особи – підприємця) або юридичної особи. Жодних обмежень для участі фізичних осіб не встановлено. Натомість учасниками публічних закупівель як юридична особа можуть бути лише «материнські» юридичні особи, «дочірнім» підприємствам така участь заборонена. Це посилює конкуренцію серед учасників закупівель.

Переможцем закупівлі визначається учасник, який найкраще відповідає вимогам тендерної документації та встановленим критеріям:

Ціна;
Вартість життєвого циклу (вартість обслуговування предмета закупівлі);
Ціна разом з неціновими критеріями: умови оплати, строк виконання, гарантійне обслуговування, передача технології та ін.

ЗПП визначає декілька способів отримання інформації про публічні закупівлі:

Річні плани закупівель, що публікуються державними органами на їхніх вебсайтах і містять усю необхідну інформацію про майбутні замовлення;
Електронна система закупівель, у якій замовник через згадані авторизовані електронні майданчики оприлюднює інформацію про закупівлю.

Всі закупівлі поділяються на декілька типів залежно від їх вартості та складності. Це необхідно для забезпечення ефективності системи публічних закупівель.

ЗПП, зокрема, визначає такі типи закупівель:

1) Закупівля без використання електронної системи закупівель.

Замовник самостійно обирає постачальника та укладає з ним договір. Ця процедура застосовується у разі вартості закупівлі до 1500 євро. За результатами її проведення замовник оприлюднює звіт протягом трьох робочих днів з дня укладення договору.

2) Спрощені закупівлі.

Окремий тип закупівлі з використанням електронного майданчика, що проводиться в особливому порядку (в коротший термін).

Застосовується за такої вартості товарів, робіт та послуг:

для «звичайних замовників» (органи державної влади, органи місцевого самоврядування тощо) – від 1500 євро до 6250 євро для товарів та послуг; до 47 тисяч євро для робіт;
для «замовників в окремих сферах господарювання» (постачальники теплової енергії, природного газу з часткою держави не менше 50 % тощо) – від 1500 євро до 31 тисячі євро для товарів та послуг; до 156 тисяч євро для робіт.

3) Закупівлі через електронний каталог Prozorro market.

Є альтернативою спрощених закупівель. Замовник може самостійно обирати пропозиції постачальників в електронному каталозі та купувати необхідні товари (вартість до 1500 євро) або ж сформувати запит ціни пропозицій (від 1500 до 6000 євро), коли є декілька учасників, і тоді переможця обере система. Цей тип закупівлі не застосовується для замовлення робіт та послуг.
Ці три типи відносять до допорогових закупівель.

4) Загальні процедури закупівель (або ж надпорогові закупівлі).

Тип закупівлі із застосуванням електронної системи. Застосовується у разі такої вартості товарів, робіт та послуг:

Для «звичайних замовників» – від 6250 євро для товарів та послуг; від 47 тисяч євро для робіт;
Для «замовників в окремих сферах господарювання» – від 31 тисячі євро для товарів та послуг; від 156 тисяч євро для робіт.

У разі застосування цього типу закупівель замовник самостійно обирає одну з чотирьох процедур проведення закупівлі (відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі (виняток); торги з обмеженою участю).
Додатково, за вартості більше ніж 133 тис. євро для товарів та послуг і 5,1 млн євро для послуг оголошення про закупівлю обов’язково оприлюднюється англійською мовою.
ЗПП встановлює вичерпний перелік випадків недопущення постачальників до процедур закупівель.

Окремо слід зазначити, що до публічних закупівель не допускаються:

Особи, які не вказали інформацію про кінцевих бенефіціарних власників у відповідному реєстрі;
Особи, які протягом останніх трьох років притягувались до відповідальності за порушення у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій.

Спостерігається тенденція до виведення з-під дії ЗПП окремих товарів, послуг та робіт (оцінку якій ми надаємо нижче). Наприклад, у березні 2020 року було прийнято Закон (зі змінами від липня 2021 року), яким визначено, що на період дії карантину ЗПП не поширюється на «COVID-закупівлі», тобто закупівлі окремих товарів медичного призначення у зв’язку з пандемією COVID-19. Перелік таких товарів затверджується Кабінетом Міністрів України. А в червні 2021 року ЗПП вже не поширювався на роботи з будівництва Великої кільцевої автомобільної дороги (навколо міста Києва) та закупівлі до Дня Конституції України та до Дня Незалежності 24 серпня 2021 року.
У 2020 році прийнято окремий Закон України «Про оборонні закупівлі», який регламентує здійснення закупівель для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони.

1.2. Контроль у сфері закупівель

ЗПП встановлює достатньо великий перелік можливих механізмів контролю за закупівлями (наприклад, моніторинги, ревізії, перевірки, аудити тощо). Такий контроль здійснює низка суб’єктів:

Державна казначейська служба України,
Рахункова палата,
Антимонопольний комітет України,
Державна аудиторська служба,
Громадські організації,
Національна поліція та прокуратура.

Кожен із них здійснює свої повноваження в межах своїх функцій та щодо окремих аспектів публічних закупівель.

Також ЗПП встановлює порядок оскарження процедур закупівлі. Відповідальний за це орган – Антимонопольний комітет України (АМКУ) – незалежний регулятор зі спеціальним статусом та додатковими гарантіями незалежності. АМКУ утворює комісію з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Скарга подається у формі електронного документа через електронну систему закупівель. Строк її розгляду становить 10 робочих днів з дати початку розгляду. Рішення комісії додатково може бути оскаржено до суду.

2.1. Антикорупційна стратегія та Державна програма з виконання антикорупційної стратегії.

Перші національні антикорупційні політики стратегічного спрямування почали приймати в Україні з 1997 року. До 2013 року їх затверджували указами Президента України. У період з 1997 року по 2013 рік було затверджено чотири таких документи. З 2014 року разом із прийняттям Закону про запобігання корупції змінився механізм їх розроблення, прийняття та виконання.
У 2014 році парламент прийняв Стратегію на 2014–2017 роки. Вона стала першим документом такого зразка, який було прийнято на рівні закону. Її прийняття можна вважати значним позитивним кроком для формування антикорупційної політики України, оскільки вона вплинула на формування антикорупційної інфраструктури держави на наступні 3 роки. Цю Стратегію майже повністю розробляла громадськість, оскільки НАЗК на той момент ще не було створено. Після відкритих обговорень готовий проєкт стратегії громадські організації передали до уряду, який доопрацював його і зареєстрував у парламенті. На виконання цієї Стратегії у 2015 році було прийнято Державну програму, яка була опублікована одразу після її затвердження. До розроблення Державної програми також активно залучалася громадськість. Обидва документи позитивно оцінили українські та міжнародні експерти. Після завершення дії Стратегії НАЗК та низка громадських організацій представили свої звіти щодо її виконання. Хоча дані у цих дослідженнях і відрізняються всі вказують на неповне виконання Державної програми. Так, НАЗК вказує, що виконано 64 % передбачених заходів. Натомість альтернативні звіти громадськості наводять цифри у 60% та 40% виконання заходів Державної програми. Причин для цього доволі багато, експертна громадськість наводить низку чинників, які негативно вплинули на повну реалізацію Стратегії та Державної програми, – від відсутності політичної волі до нестачі ресурсів у державних органах на її здійснення.
Антикорупційна стратегія на 2014-2017 роки залишається останнім таким прийнятим документом. За більше ніж 4-річний період нової Стратегії так і не прийняли. Основною причиною цього є відсутність політичної волі для прийняття документу. Наприклад, проєкт Стратегії на 2020-2024 роки вже понад рік перебуває у Парламенті.

Розроблення Антикорупційних стратегій суттєво покращилася після “перезавантаження” НАЗК. Позитивної оцінки заслуговує практика НАЗК щодо залучення громадськості до розробки Стратегії на 2020-2024 роки. Зокрема, НАЗК розробило проєкт Стратегії, опублікувало його на офіційному вебсайті та запропонувало всім охочим подати свої пропозиції. У результаті проєкт Стратегії був суттєво доопрацьований за активної участі громадськості та парламенту, а документ отримав позитивні відгуки від експертів. Цей процес значно відрізнявся від процесу розробки Стратегії на 2018-2020 роки. Попереднє керівництво НАЗК майже не залучало громадськість, бізнес, науковців та інших стейкхолдерів до розроблення Стратегії в результаті він отримав низку зауважень, був направлений парламентом на доопрацювання та був не прийнятий взагалі.

2.2. Антикорупційні програми в органах державної влади/місцевого самоврядування та в юридичних особах.

Антикорупційні програми в ОДВ/ОМС не можна вважати ефективними. Експерти зазначають, що вони здебільшого не працюють як слід та не виконують свої функцій. На це є низка причини, серед яких виділяють:

Формальний підхід до розроблення та реалізації Антикорупційних програм. Оцінка корупційних ризиків, на думку громадськості, здійснюється поверхово і не враховує всіх особливостей у роботі відповідного органу/установи/організації. Окремі експерти вказують, що НАЗК підходить до перевірок антикорупційних програм також поверхово, здебільшого Антикорупційна програма під час її затвердження перевіряється лише на дотримання формальних вимог закону.
Недостатній рівень кваліфікації працівників відповідальних за реалізацію Антикорупційних програм. Експертна громадськість вказує, що особи, відповідальні за реалізацію антикорупційних програм, проводять оцінку корупційних ризиків поверхово та нерегулярно через відсутність розуміння завдань та принципів такої оцінки. Доволі часто працівники сприймають антикорупційні програми як додаткове навантаження, не усвідомлюючи важливості цього інструменту.
Залежність виконання Антикорупційних програм від політичної волі. Експерти зауважують, що фактично ефективність реалізації антикорупційних програм залежить від бажання керівництва щодо втілення певних заходів та мотивації осіб, відповідальних за реалізацію програми.

Своєю чергою, ефективність Антикорупційних програм в приватних юридичних особах оцінити доволі складно. Громадськість не має змоги здійснювати контроль за їх виконанням, а НАЗК може це робити тільки під час проведення перевірок. Проте, як показує практика, НАЗК їх не проводить. Для прикладу у 2020 році заплановані перевірки стосувалися виключно державних органів та підприємств. Опитані нами експерти зауважують, що ефективність антикорупційних програм у приватних юридичних особах залежить поки, що від мотивації та бажання керівництва до їх впровадження та виконання. Великі компанії, особливо у сфері технологій (IT) та агрономії, переважно мають як ефективні антикорупційні програми, так і дієві комплаєнс відділи.
Разом із тим, позитивної оцінки заслуговує методологічна підтримка для розроблення Антикорупційних програм, яку надає НАЗК. Так, НАЗК прийняло цілу низку документів, які допомагають органам розробити якісну та ефективну Антикорупційну програму, зокрема: Методичні рекомендації щодо підготовки антикорупційних програм органів влади; Приклади корупційних ризиків, які є характерними для всіх органів влади, а також заходів щодо їх усунення (мінімізації); Типову антикорупційну програму юридичної особи тощо. Крім цього, НАЗК підготувало онлайн-курс «Антикорупційні програми органів влади» для посадовців, представників громадськості та експертів. Курс розміщено на відкритій навчальній платформі «Prometheus», його пройшло близько 7000 осіб. Позитивною практикою можна також назвати публікацією НАЗК всіх затверджених Антикорупційних програм та проєктів, які перебувають на розгляді. До проєктів Антикорупційних програм громадськість може подати свої пропозиції шляхом заповнення короткої форми на сайті НАЗК.

2.3. Дослідження корупції.

Закон про запобігання корупції надає повноваження НАЗК організовувати та проводити дослідження з питань вивчення ситуації щодо корупції. В останні роки діяльність НАЗК у цьому напрямі заслуговує на позитивні оцінки. НАЗК з 2019 року представило низку аналітичних досліджень антикорупційних інструментів та відкрило окремий напрям стратегічного аналізу корупційних ризиків для виявлення і усунення корупційних схем. Дослідження Національного агентства можна умовно поділити на три групи: дослідження антикорупційних механізмів та інститутів; стратегічні дослідження корупційних ризиків; соціологічні дослідження. Їх результати використовуються в першу чергу при формуванні антикорупційної політики держави. Вони лягають в основу багатьох законодавчих змін та є базою для формування Антикорупційної стратегії.

Дослідження антикорупційних механізмів та інститутів здійснюється регулярно, але не широко. З 2020 року досліджувало лише один антикорупційний інститут – уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції. За цей час йому було присвячено 3 аналітичних дослідження. Ефективність та проблематику інших антикорупційних механізмів та інститутів НАЗК не досліджувало.
Стратегічні дослідження корупційних ризиків проводяться НАЗК доволі регулярно, послідовно та в різних сферах. Спеціально для цього у 2020 році було створено окремий відділ аналізу корупційних ризиків. Стратегічні дослідження корупційних ризиків проводяться у галузях, які були визначенні пріоритетними на основі окремого дослідження. Загалом НАЗК провело 5 досліджень корупційних ризиків у земельній сфері, 2 у сфері публічних закупівель, 2 дослідження у соціальній сфері та по одному дослідженню у сфері містобудівної документації і оборони. Вони вже показали свої результати, наприклад, одну корупційну норму, яку виявили під час дослідження виключили із закону.
Соціологічні дослідження не проводяться достатньо регулярно. Загалом НАЗК проводило їх двічі у 2017 та у 2020 роках. Обидва дослідження проводилися за підтримки міжнародних партнерів. Результати останнього були використанні при розробці Стратегії на 2020–2024 роки. Разом із тим, позитивно можна оцінити практику НАЗК щодо окремого опитування експертної громадськості.

2.4. Звітування про реалізацію державної антикорупційної політики

Національні доповіді є зручним інструментом підзвітності та прозорості. Вони є джерелом основної інформації про діяльність держави у сфері запобігання та протидії корупції. Всі проєкти Національних доповідей за період з 2016-го по 2020 рік опубліковано на офіційному вебсайті НАЗК. Кожен із опублікованих документів загалом відповідає вимогам закону щодо наявності обов’язкової інформації. Також з кожним роком спостерігається тенденція до поліпшення якості Національних доповідей. Разом із тим, обсяг Національних доповідей є надзвичайно великим (від 150 до 400 ст.). НАЗК слід задуматися над можливістю складання разом із Національною доповіддю короткого резюме для широкої аудиторії. Негативним аспектом є те, що не всі проєкти Національних доповідей були затвердженні КМУ. Також не всі з них опубліковані на вебсайті Верховної Ради України.

2.5. Взаємодія України з міжнародними та регіональними організаціями.

З 1997 року Україна є членом Комітету експертів Ради Європи з оцінки заходів боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму (MONEYVAL). У 2017 році MONEYVAL провів оцінку запроваджених Україною заходів щодо протидії відмиванню грошей та фінансуванню тероризму та надав рекомендації. Останній (другий) Звіт про прогрес та переоцінка рейтингів щодо Технічної відповідності щодо України здійснювався у 2020 році. В ньому вказується, що Україна відповідає 11 рекомендаціям, частково відповідає 6 рекомендаціям, переважно відповідає 22 рекомендаціям.
Особливої уваги заслуговує негативна практика паралізування головного органу, на який покладено функції формування антикорупційної політики, - НАЗК, а також відсутність сталості, послідовності, сильної інституційної пам'яті за напрямом міжнародних антикорупційних моніторингових механізмів. Адже міжнародні зобов'язання, взяті у зв'язку з приєднання до міжнародних договорів у антикорупційній сфері, мають бути враховані у формуванні проекту антикорупційної стратегії на той чи інший період у свою чергу узгоджено із циклом оцінювання в межах того чи іншого конвенційного механізму.

21.01.2004 Україна приняла Стамбульський план дій по боротьбі з корупцією в рамках програми “Антикорупційна мережа для країн Східної Європи та Центральної Азії” (АМ), ініційованої Робочою групою ОЕСР проти підкупу . Таким чином у 2004 р. Україні надано узагальнені рекомендації, а з 2006 р. започатковано перший раунд моніторингу; в 2010 р. - другий раунд, в 2015 р. - третій, в 2017 р. - четвертий . Відповідно до останнього опублікованого у 2020 р. звіту АМсередній показник виконання Україною рекомендацій, наданих в межах четвертого раунду оцінювання складає 75%. У 2021 р. щодо України розпочато п'ятий раунд моніторингу. Склалася така практика, що Національний координатор з виконання Стамбульського плану дій (конкретна особа із зазначенням прізвища та посади) визначається розпорядженням КМУ № 553 (далі - Нацкоординатор). З травня 2016 р., з початком роботи НАЗК, і таким чином з початком фактичної реалізації визначених спеціальним законом функцій щодо координування виконання міжнародних зобов'язань, взятих Україною в антикорупційній сфері, ця практика залишилася. Так, лише в березні 2017 р. було призначено Нацкоординатором керівника департаменту НАЗК, а після його незадовгого звільнення Нацкоординатором в грудні 2017 р. призначено члена НАЗК. За словами колишньої працівниці НАЗК призначення Нацкоординатора персонально спричиняло певні організаційні та управлінські труднощі. Наприклад, уся вихідна кореспонденція виходила з НАЗК за підписом Голови НАЗК, так само як вхідні листи надавалися на виконання за резолюцією Голови, і таким чином у ситуаціях потреби безпосередньої роботи Нацкоординатора часто виникали складнощі організаційного характеру. Виглядає так, що з внесенням останніх змін до розпорядження КМУ № 553 (Нацкоординатором визначено за посадою, а саме: заступника голови НАЗК, який відповідає за антикорполітику та міжнародну співпрацю, а не персоналію) урок засвоєно і можливих незручностей уникнуто. Крім того, спроможності відділу, на який було покладено функції міжнародного співробітництва, і який фактично можна було неформально вважати так зв. секретаріатом Нацкоординатора, був і досі залишається недостатньо спроможним через малу чисельність працівників, що лише погіршується хронічною плинністю кадрів. Наприклад, протягом 2016-2020 рр. у відділі працювало від 3 до 7 осіб. Це є однією з причин відсутності перекладу моніторингових звітів АМ, починаючи з 2017 р., а також звітів про прогрес у виконанні рекомендацій. Відсутні переклади звітів й по лінії антикорупційних конвенційних моніторингових механізмів, зокрема GRECO.

З 2006 року Україна стала членом GRECO у зв’язку з набуттям для України чинності Цивільної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією, при тому що ця конвенція була підписана Україною ще у листопаді 1999 р.. Кримінальну Конвенцію РЄ Україна підписала у січні 1999 р., проте вона набула чинності аж у 2010 р., а Додатковий протокол до неї набрав чинності у березні 2010 р., при тому що підписаний у травні 2003 р. Стосовно України завершені три раунди GRECO, з 2017 р. триває четвертий раунд, п’ятий - не розпочато. Результати дослідження засвідчують покращення ситуації щодо корупції в Україні після проходження кожного із трьох раундів GRECO. 50 держав-членів GRECO за період з року, наступного після вступу кожної із 50 країн до GRECO, до 2020 р. включно показує, що Україна входить до 20 держав-членів GRECO, середні статистичні значення (ССЗ) індексів яких за кожен із періодів проходження раунду оцінювання GRECO демонструють ріст - ССЗ СоС за кожен наступний раунд вище за попередній раунд, - що фактично можна інтерпретувати як покращення ситуації щодо корупції в країні.). Добрим знаком є те, що за весь період членства в GRECO Україна жодного разу не потрапила під спеціальну процедуру, передбачену правилом 34 Регламенту GRECO , що може бути застосована у разі порушення країною-членом антикорупційних стандартів.

Варто віддати належне НАЗК за те, що в підготовленому ним проекті антикорупційної стратегії на 2018-2020 рр. не зважаючи на всі тривалі, “штучно створені” труднощі та перепони, так само як і в проекті на 2021-2024 рр, враховано актуальні на той час невиконані та частково виконані рекомендації, надані GRECO, АМ.

Занепокоєння викликає тривала неспроможність НАЗК виконувати покладені законом на нього функції щодо координування міжнародних зобов'язань в антикорупційній сфері, про що вже йшлося вище. Окрім кадрової слабкості, велике занепокоєння викликає регулювання спроможностей НАЗК на підзаконному рівні. Мова йде про фактичну передачу цих функцій від Міністерства юстиції України до НАЗК після його створення. Незважаючи на початок роботи в травні 2016 р. і підготовку та надання до КМУ необхідного проекту акту для врегулювання цього питання, лише в червні 2018 р. було внесено зміни до підзаконного акту, яким визначено НАЗК відповідальним за роботу за напрямами GRECO і Конвенції ООН проти корупції. Фактично два перших роки свого функціонування НАЗК було паралізовано за напрямами роботи GRECO і Конвенції ООН проти корупції, наслідком чого вважаємо втрату можливостей набуття працівниками експертного досвіду, сумнівну спроможність комунікації в рамках моніторингових механізмів, координування міжнародних зобов'язань на національному рівні. І хоча в жовтні 2016 р. членом постійної делегації визначено представника від НАЗК, проте вже з червня 2019 р. у складі делегації відсутні представники НАЗК, і лише через 2 роки і 4 місяці, у жовтні 2021 р. (через місяць після внесенням змін у зв'язку з порушенням ст. 6 Статуту GRECO) і у листопаді 2021 р. видано Указ про склад делегації на чолі з представником НАЗК. З огляду на суть та специфіку, особливості роботи GRECO, викликає занепокоєння те, що нинішній склад делегації містить лише виборних, політичних осіб, а саме: главою делегації визначено нинішнього голову НАЗК, каденція якого закінчується через майже два роки, а решта - народні депутати. Можливо, з однієї сторони, за нинішньої політичної ситуації та налагодженої співпраці НАЗК з парламентарями такий склад є виправданим, проте з іншої сторони, через пару років зі зміною політичного циклу в Україні посади членів і заступників членів делегації будуть не актуальними, склад делегації потрібно буде знову змінювати. Разом з тим, знову залишається під питання набуття працівниками НАЗК експертного досвіду, формування та збереження інституційної пам'яті, зокрема, роботи під час пленарних засідань GRECO, в напрямку оцінювання, моніторингу інших країн-членів, можливої участі в Бюро GRECO, експертних групах тощо.

Є ще один приклад неспроможності НАЗК з тих чи інших причин реалізувати хороші ініціативи за напрямом міжнародного співробітництва. Виглядало дуже амбітним та багатообіцяючим для обміну досвідом з іншими превентивними органами з питань, зокрема, формування та моніторингу антикорупційної політики, є те, що НАЗК стало засновником Міжнародної мережі доброчесності, проте співпраця за цим напрямом мертва.

Подібна негативна практика паралізування головного відповідального органу за роботу за напрямом міжнародних антикорупційних моніторингових механізмів зокрема має бути припинена, інституційна спроможність НАЗК має бути забезпечена. Регуляторна база має бути сталою.

Практика

позитивна

негативна

Прийняття Антикорупційної стратегії у 2014 році позитивно вплинуло на антикорупційну політику держави. Розроблення Антикорупційної стратегії на 2020-2024 роки відбувалося зі значним залученням громадськості та стейкхолдерів.

Методологічна підтримка НАЗК щодо прийняття Антикорупційних програм у державних органах та юридичних особах є якісною.

Дослідження корупції, які проводить НАЗК значно збільшилися останніми роками. Стратегічні дослідження корупційних ризиків проводяться регулярно та послідовно, вони приносять позитивні результати.

Звітування про реалізацію державної антикорупційної політики відбувається регулярно та якісно.

Через недостатність політичної волі вже понад 4 років в Україні відсутня Антикорупційна стратегія.

Антикорупційні програми у державних органах та юридичних особах не є ефективними через формальний підхід до її розроблення та виконання.

Соціологічні дослідження щодо стану корупції проводяться не регулярно, а дослідження антикорупційних механізмів та інститутів є вузькими.

Актуальні дослідження та матеріали

1. "Назва документу"

2. "Назва документу"

3. "Назва документу"

4. "Назва документу"

5. "Назва документу"

2Коротко про результати імплементації

2Cтан імплементації

Основним органом, спрямованим на запобігання корупції та на реалізацію державної антикорупційної політики, згідно із Законом про запобігання корупції є НАЗК. Цей орган запрацював у 2016 році, проте у 2019–2020 роках НАЗК було «перезавантажено». Зокрема, змінилася модель управління (з колегіальної на одноосібну) та запроваджено низку змін щодо функціонування органу. У межах цього блоку буде розглядатися саме «оновлене» НАЗК.

Повноваження та права НАЗК закріплено в Законі про запобігання корупції. Їх викладено доволі чітко, їх аналіз дає змогу зрозуміти напрям роботи органу та його основні функції/завдання.

Серед повноважень НАЗК можна виокремити:

Формування та реалізація антикорупційної політики;
Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, здійснення контролю та перевірка декларацій;
Здійснення контролю за фінансуванням політичних партій;
Захист викривачів;

Повноваження НАЗК здебільшого не перетинаються з повноваженнями інших органів, проте існують певні винятки, про які будемо зазначати окремо у відповідних розділах цього дослідження.

Для ефективної реалізації наданих повноважень Закон про запобігання корупції встановлює спеціальні гарантії незалежності НАЗК.

Серед них можна виділити:

1) Спеціальна процедура обрання Голови НАЗК;

Для відбору Голови НАЗК створюється спеціальна Конкурсна комісія (із залученням міжнародних партнерів). Вона проводить тестування та співбесіди з кандидатами, за результатами яких самостійно обирає майбутнього Голову. Робота Комісії є публічною, а її засідання транслюються онлайн.

2) Особливі вимоги до Голови НАЗК та його заступників;

Закон про запобігання корупції встановлює особливі вимоги до Голови НАЗК з метою забезпечення його професійності (старше 35 років, наявність вищої освіти), політичної нейтральності (Головою НАЗК не може бути особа, яка протягом двох років до конкурсу працювала/перебувала в політичних партіях) та доброчесності (не може бути Головою НАЗК особа, яка не подала декларації, не пройшла спеціальної перевірки, притягалася до відповідальності за корупційне правопорушення). Важливо, що Голова НАЗК обирається на 4 роки і не може займати цю посаду два строки поспіль.

3) Особливий порядок звільнення Голови НАЗК та притягнення його заступників до відповідальності;

Голова НАЗК може бути звільнений лише з чітких, встановлених у Законі про запобігання корупції підстав. Його звільнення в іншому порядку не дозволяється. Повідомлення про підозру Голові НАЗК та його заступникам може бути вручено лише Генеральним прокурором або керівником САП. Їх відсторонення від посад також можливе лише за клопотанням Генерального прокурора або керівника САП.

4) Належне фінансування, матеріально-технічне та кадрове забезпечення;

Закон про запобігання корупції передбачає фінансування НАЗК на такому рівні, що забезпечує належне здійснення ним своїх повноважень. НАЗК має право самостійно розпоряджатися виділеними коштами. Крім того, заробітна плата Голови НАЗК, його заступників та інших працівників визначається на рівні закону, що унеможливлює її безпідставне зниження. Працівники НАЗК підлягають обов’язковому державному страхуванню, а для забезпечення їх професійної підготовки вони проходять регулярне підвищення кваліфікації. Конкурсний відбрів до НАЗК є відкритим та публічним, він здійснюється в окремому порядку і передбачає обов’язкову участь громадськості.

З метою унеможливлення зловживання владою НАЗК Закон про запобігання корупції передбачає механізми контролю за діяльністю органу, які умовно можна поділити на внутрішні та зовнішні.

1) Внутрішні механізми контролю.

У НАЗК діє підрозділ внутрішнього контролю, підпорядкований Голові НАЗК. До його основних повноважень належить:

Здійснення контролю за дотриманням працівниками НАЗК Закону про запобігання корупції;
Проведення перевірок працівників НАЗК на доброчесність та здійснення моніторингу способу життя щодо них;
Проведення службових розслідувань тощо.

1) Зовнішні механізми контролю.

Зовнішній контроль за діяльністю НАЗК здійснює низка суб’єктів. Наприклад:

Контроль за витрачанням коштів державного бюджету проводить Рахункова палата один раз на два роки;
Громадський контроль здійснює спеціально створена Громадська рада при НАЗК, яка на законодавчому рівні має низку повноважень та прав;
Контроль ефективності проводить спеціальна Комісія, створена КМУ із залученням міжнародних партнерів.

Крім цього, НАЗК щорічно публічно звітує про свою діяльність.

2.1. Незалежність Національного агентства з питань запобігання корупції.

Передбачені в Законі про запобігання корупції гарантії є достатніми для забезпечення незалежності НАЗК. Проте окремі гарантії незалежності на практиці реалізуються не завжди вдало.

1) Процедура обрання Голови НАЗК

Після «перезавантаження» НАЗК почався конкурсний відбір першого одноособового Голови органу. У 2019 році було сформовано Конкурсну комісію з трьох іноземних експертів та трьох представників громадськості.

Процес проведення конкурсу можна оцінити дуже позитивно. Він був швидким, публічним та відкритим, а також не супроводжувався політичними чи корупційними скандалами. Всі засідання Конкурсної комісії транслювалися онлайн, також було опубліковано матеріали її засідань, результати оцінювань та окремі роботи кандидатів. Переможця конкурсу було обрано на основі об’єктивних показників. Зокрема, він відповідав усім необхідним критеріям, отримав високі бали за результатами тестування, успішно пройшов співбесіду та не отримав негативних оцінок від громадськості.

Експертне середовище також високо оцінило конкурсний відбір, до його проведення не було висловлено суттєвих зауважень. Разом з тим, існувала думка щодо необхідності більш якісного обґрунтування Конкурсною комісією своїх рішень, оскільки її фінальне рішення містило невелике обґрунтування. Зауваження також стосувалися довгої процедури призначення обраного кандидата. Сам конкурс пройшов доволі швидко, переможця обрали за місяць, проте майже місяць Уряд не призначав його на посаду.

2) Звільнення Голови НАЗК

Можна стверджувати, що на момент написання цього звіту, гарантії від свавільного звільнення Голови НАЗК не порушуються. За майже два роки роботи нового Голови, конкретних спроб його звільнити не було.

Проте успішна практика порушень зазначених гарантій мала місце раніше. Вона створила небезпечний прецедент, який може повторитися в майбутньому. Зокрема, Парламент звільнив керівництво «попереднього» НАЗК шляхом внесенням до Закону про запобігання корупції положення одноразової дії. На момент прийняття цього рішення Парламент взагалі не мав повноважень щодо звільнення керівництва НАЗК, тому всі встановлені гарантії незалежності були порушені. Такий легкий спосіб звільнення керівництва незалежних органів є дуже небезпечним та надзвичайно політизованим, оскільки часто контрольований Парламент може стати інструментом впливу на незручних для влади людей. Спроби Парламенту повторити описану практику були стосовно керівництва інших антикорупційних органів, але безуспішно.

Ще однією парламентською спробою підірвати незалежність НАЗК став законопроєкт, який передбачав додаткові підстави для звільнення голів НАБУ та НАЗК. Він, зокрема, пропонував звільняти вказаних осіб у разі їх притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією. Докладніше про особливості притягнення до адміністративної відповідальності – в розділі___. На практиці адміністративні справи набагато легше сфабрикувати, ніж кримінальні, що в результаті дозволило б усувати Голову НАЗК від посади у разі незгоди влади з його діяльністю. На щастя, цей та інші подібні законопроєкти парламент не підтримав.

3) Фінансове, ресурсне та кадрове забезпечення НАЗК

НАЗК достатньою мірою забезпечене ресурсами та фінансами. Це підтверджують як представники НАЗК, так і експертна громадськість. Фінансування органу збільшується кожного року із моменту його заснування. Для прикладу, у 2021 році на діяльність НАЗК виділили приблизно 14 млн євро. що на 10% більше у порівнянні із 2020 роком.

Не зважаючи на стабільне фінансування, НАЗК потребує коштів на реалізацію окремих проєктів та повноважень. Здебільшого коштів бракує на створення та підтримку різноманітних реєстрів. Експерти вказують, що для цього доволі часто доводиться залучати міжнародну допомогу. Наприклад, у 2017 році НАЗК отримало від донорів обладнання на майже 30 тисяч євро, у 2018 році оргтехніку на суму майже 2,5 тис. євро, вебсайт вартістю приблизно 19 тис. євро, і програмне забезпечення для реєстру декларацій на суму більше ніж 46 тис. євро.

Під час запровадження реєстру звітів політичних партій POLITDATA держава не виділила коштів на його розроблення і доводилося залучати кошти донорів.

Фінансування заробітних плат працівників НАЗК є на доволі високому рівні. Дослідження громадськості показує, що працівники НАЗК вважають їхню заробітну плату належною та виражають впевненість у перспективі НАЗК як роботодавця, особливо в часи пандемії COVID-19. Опитані нами колишні працівники НАЗК також вказували, що затримок у виплаті заробітніх плат не було. Приблизно 69% витрат (8 млн євро) НАЗК щорічно іде на виплати заробітних плат своїм працівникам.

В НАЗК відчутний великий дефіцит кадрових ресурсів та існує необхідність у відкритті регіональних представництв. Станом на серпень 2021 року орган забезпечений кадрами на 79,1% від максимально штатної чисельності. Більшість з опитаних нами експертів з різних сфер вказували, що НАЗК потребує додаткових працівників чи не в кожному структурному підрозділі. Особливо помітний дефіцит у Департаменті антикорупційної політики, який здійснює формування, координацію та моніторинг антикорупційної політики держави, забезпечує виконання міжнародних зобов’язань та аналізує показники і причини корупції. В ньому працює лише 13 осіб із 21-ої, передбаченої штатним розписом. Також існує гостра потреба у створені регіональних відділень НАЗК, які передбачені законом. На думку експертів вони б значно покращили роботу НАЗК на місцях. Без регіональних представництв, наприклад, доволі складно здійснювати судове представництво викривачів у судах, оскільки деякі з них можуть проживати не в столиці, а відстань між Києвом та деякими обласними центрами може сягати 800 км. Разом із цим, професійність працівників НАЗК не викликає суттєвих зауважень. Більшість здобули вищу освіту юридичного або економічного спрямування та регулярно проходять курси підвищення кваліфікації.

4) Добір працівників

Добір працівників НАЗК здійснюється двома способами - через відкритий конкурс у спеціальному порядку затвердженим Головою НАЗК та шляхом переведення з інших органів. Одразу зазначимо, що можливість зайняття посад у НАЗК шляхом переведення з інших органів слід виключити із закону. На думку експертного середовища він не забезпечує належну перевірку компетентності та доброчесності працівників за участі представників громадськості. Недоліком можна також назвати практику НАЗК (та інших органів державної влади) щодо укладання прямих тимчасових контрактів під час карантиних заходів, що дозволяло обходити конкурсну процедуру.

Натомість конкурсна процедура у НАЗК заслуговує на позитивні оцінки. Участь членів Громадської ради при НАЗК в конкурсних комісіях значно підвищує прозорість та ефективність конкурсного відбору. Саме члени Громадськості здійснюють належний зовнішній контроль за конкурсами, що приносить свої результати. Так, після “перезавантаження” в публічному просторі відсутня інформація про нечесні або підставні конкурси до НАЗК, а опитані нами колишні працівники стверджували, що порушень конкурсних процедур вони не спостерігали і про такі випадки не чули.

Попри це, варто також звернути увагу на певні недоліки самого порядку проведення конкурсів. По-перше, чинний порядок передбачає необов’язкове тестування загальних здібностей та розв’язання ситуативних завдань. Рішення про включення таких етапів конкурсу приймає конкурсна комісія в кожному конкретному випадку. На думку експертів, тестування загальних здібностей має бути обов’язковим. По-друге, на нашу думку, недоліком також є недостатня відкритість конкурсного процесу. Ми вважаємо, що варто передбачити розміщення всіх результатів кандидатів, а також запис співбесід на офіційному вебсайті НАЗК. Такий крок значно б підвищив прозорість добору.

5) Інституційна незалежність

Якщо оцінювати незалежність НАЗК як інституції, то варто передовсім наголосити на тому, що НАЗК після «перезавантаження» суттєво відрізняється від НАЗК до «перезавантаження». Зокрема, на думку громадськості, попереднє керівництво НАЗК було політично заангажованим та залежним. Крім того, навіть працівники НАЗК публічно заявляли, що працівникам НАЗК давали вказівки з Адміністрації Президента щодо результатів перевірок декларацій топ-посадовців. Саме через це орган втратив довіру і потребував щонайшвидшого реформування. Теперішнє НАЗК, своєю чергою, не фігурувало в корупційних чи політичних скандалах, які б давали підстави для розмов про залежність органу. Хоча, як справедливо зауважують експерти, стверджувати про повну незалежність “перезавантаженого” НАЗК ще зарано.

За майже два роки роботи “оновленого” НАЗК були неодноразові спроби негативного впливу на нього і органу, вже неодноразово доводилося захищати власну незалежність. Найбільшу загрозу незалежності НАЗК становить Парламент та суди. Наприклад, парламентарі не один раз намагалися позбавити НАЗК частини його повноважень через незручні рішення цього органу для влади. Проте найгучніший випадок посягання на незалежність НАЗК стався наприкінці 2020 року. Конституційний Суд України ухвалив рішення № 13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року, яким визнав неконституційними низку положень Закону про запобігання корупції, чим фактично припинив існування декількох важливих антикорупційних механізмів та позбавив НАЗК частини його повноважень. Повноцінне повернення всіх механізмів відбулося 30 грудня 2020 року, після прийняття парламентом необхідних законодавчих змін. У результаті, антикорупційна система в Україні повноцінно не функціонувала 2 місяці, осіб, які збрехали у деклараціях за 2020 рік неможливо притягнути до відповідальності, а правоохоронним органам довелося закрити близько 4 тисяч кримінальних проваджень.

Судді КСУ ухвалювали це рішення в умовах конфлікту інтересів, після того як на декількох з них працівники НАЗК склали адміністративні протоколи через порушення Закону про запобігання корупції. Одразу після винесення рішення суддя-доповідач надіслав працівнику НАЗК лист. Його було написано французькою мовою з офіційної адреси судді slidenko@ccu.gov.ua. Переклад такий: «А тепер, – сказав Атос, загортаючись у плащ і надягаючи капелюха, – тепер, коли я вирвав у тебе зуби, гадюко, кусайся, якщо зможеш! Олександр Дюма. Три мушкетери. P.S. Тож мерсі, панове, і передайте мій привіт пану Н.».

2.2. Прозорість та контроль за діяльністю НАЗК.

Що стосується прозорості НАЗК, то передовсім слід оцінити, наскільки орган відкрито здійснює свої повноваження та наскільки легко можна знайти інформацію про його діяльність.

1) Прозорість НАЗК

Загалом можна стверджувати, що НАЗК є доволі прозорим органом. Результати його діяльності належним чином висвітлюються публічно, громадськість має вільний доступ до звітності органу, в тому числі фінансової. Разом із тим певна інформація яка мала б бути відкритою є недоступною.

НАЗК щорічно публікує розгорнуті звіти про результати своєї діяльності за рік. Вони є загальнодоступними та доволі якісними. Щорічні звіти містять інформацію про результати роботи НАЗК, статистичні дані, відомості про кошторис та його виконання тощо. У звіті, серед іншого, відображається показник ефективності НАЗК на основі самооцінки. Для цього використовуються 237 критеріїв у 8 сферах. Наприклад, у 2020 році НАЗК оцінило свою ефективність на 88 %. Звіт НАЗК у 2020 році сильно відрізняється від попередніх. Варто відзначити позитивну тенденцію до його оформлення та викладу матеріалу. Він написаний зрозумілою мовою, без надмірного вживання формальної та професійної лексики, також значно спрощує сприйняття добре виконана візуалізація статистичних даних та іншої інформації. Разом із тим, Громадська рада при НАЗК опублікувала висновок на звіт НАЗК, у якому зазначила, що він не відповідає всім вимогам закону щодо наявності інформації. Зокрема, НАЗК не відобразило інформації про результати розгляду протоколів, складених НАЗК, та висновків НАЗК. Експерти також стверджують, що багато інформації у звітах опубліковано в узагальненому вигляді, тому слід викладати її більш детально.

Високої оцінки заслуговує офіційний веб-сайт НАЗК та сторінки органу у соціальних мережах. Інформація викладена на офіційному веб-сайті є повною, а сам він є доволі зручним і зрозумілим у користуванні. Сайт НАЗК має україно- та англомовну версії. Остання є дуже обмеженою і подає лише загальну інформацію та актуальні новини, вся інша інформація, включно з можливістю повідомлення про корупцію доступна лише українською. Навігація вебсайту є доволі зрозумілою, всю інформацію розподілено за розділами, які відображають основні напрями діяльності НАЗК. Найзручніше відстежувати діяльність НАЗК можна на окремій сторінці Моніторингу. На ній можна оперативно знайти інформацію та статистичні дані про результати перевірок декларацій, протоколи складені працівниками НАЗК, винесені приписи, антикорупційні програми тощо. Вся інформація є доволі добре візуалізована та регулярно оновлюється. Разом із тим громадськість вказує на брак інформації стосовно результатів розгляду адміністративних протоколів. Зокрема, на думку громадськості, не вистачає інформації про дату направлення протоколу до суду, номери судових справ тощо. За інформацією на сайті НАЗК, такий функціонал перебуває у розробленні і скоро його буде додано до відповідного розділу.

Комунікація НАЗК також є вдалою. Пресцентр НАЗК щодня публікує актуальні новини, пов’язані з діяльністю органу, зокрема щодо загроз незалежності органу. Публікація не обмежується офіційним вебсайтом НАЗК, така інформація також частково дублюється на сторінці органу у Facebook та Telegram. Крім того, НАЗК веде англомовний Twitter.

Здебільшого НАЗК виконує вимоги щодо публікації та надання публічної інформації, проте окремі рішення органу в цьому контексті заслуговують на певну критику. НАЗК на своєму вебсайті у спеціальних розділах публікує інформацію про свій бюджет, зокрема бюджетні запити та паспорти бюджетних програм (детальна інформація щодо витрат за окремими категоріями). Також публікується інформація про публічні закупівлі органу. Вся інформація доступна у форматі відкритих даних, що дозволяє її автоматичне зчитування та опрацювання. В окремих розділах сайту існує можливість подати запит на публічну інформацію та звернення громадян в електронній формі. У цих розділах також публікуються статистичні дані щодо надання відповідей на запити та результати розгляду звернень. Із них можна зробити висновок, що переважна більшість запитів та звернень задовольняється. Незважаючи на це, громадськість вказує на певні випадки необґрунтованої відмови в наданні інформації або затримку з відповіддю. Критично громадськість ставиться також до неоприлюднення проєктів НПА НАЗК перед їх затвердженням, а також до відсутності окремих порядків та інших НПА у публічному доступі.

1) Контроль за діяльністю НАЗК

Контроль за діяльністю НАЗК здійснюється через ряд механізмів передбачених Законом про запобігання корупції. Їх можна назвати достатніми для усунення можливостей зловживань НАЗК своїми повноваженнями. Разом із тим, щодо функціонування певних механізмів виникають зауваження.

Громадський контроль є дуже ефективним способом для здійснення нагляду за діяльністю НАЗК. Його проводить Громадська рада при НАЗК, яка була сформована у червні 2020 року. До неї входять 15 представників громадських антикорупційних організацій. Їх було обрано шляхом відкритого інтернет-голосування. Під час формування теперішньої Громадської ради ні НАЗК, ні громадські організації, ні мобільні оператори не виявили втручань або інших порушень. В цьому контексті слід констатувати суттєве покращення в порівнянні із процесом формування попередньої Громадської ради. Діяльність Громадської ради є достатньо активною, зокрема її члени беруть участь в конкурсних та дисциплінарних комісіях НАЗК, надають висновки на НПА НАЗК, розглядають скарги та звернення від громадськості тощо. Крім того, Громадська рада активно висловлює свої позиції щодо актуальних проблем в антикорупційній сфері. Члени Громадської ради при НАЗК активно сприяли підготовці цього звіту.

Для забезпечення доброчесності працівників НАЗК та з метою дотримання Закону про запобігання корупції, в апараті НАЗК було створено підрозділ внутрішнього контролю НАЗК. Показники його ефективності є суперечливими та доволі низькими. На наш запит НАЗК надало відповідь, що у 2020 році службові розслідування/дисциплінарні провадження щодо працівників НАЗК не здійснювалися, хоча в офіційному звіті НАЗК за 2020 рік вказано, що було проведено 2 службових розслідування та застосовано 2 дисциплінарні стягнення щодо працівника НАЗК у виді догани. У 2020 році підрозділом внутрішнього контролю було проведено лише 5 заходів моніторингу і контролю за дотриманням працівниками НАЗК Закону про запобігання корупції, а у 2021 році було розпочато 9 перевірок працівників НАЗК на доброчесність та 13 моніторингів їхнього способу життя.

Можливо низькі показники ефективності підрозділу внутрішнього контролю пов’язані із тим, що він виконує також інші функції не передбачені Законом про запобігання корупції. Зокрема, великої критики від громадськості зазнає практика НАЗК щодо перевірок декларацій окремих категорій осіб саме підрозділом внутрішнього контролю НАЗК. Також громадськість висловлює зауваження щодо структури підрозділу, оскільки його об’єднали в одне управління із підрозділом з питань запобігання корупції (здійснює оцінку корупційних ризиків у діяльності НАЗК), що на їх думку, суперечить логіці закону, який розділяє контрольну та превентивну функцію цих двох підрозділів.

Для здійснення контролю за ефективністю НАЗК закон передбачає, проведення незалежної зовнішньої оцінки. Її має проводити незалежна комісія, що формуватиметься із залученням міжнародних партнерів. Перша зовнішня оцінка проводитиметься у 2022 році за методологією і критеріями визначеними КМУ. Громадськість не висловлює суттєвих зауважень щодо цієї методології, проте зазначає, що для зменшення впливу КМУ на НАЗК її слід було розробляти самою комісією із широким обговоренням громадськості.

2Практика

позитивна

негативна

Звітування про реалізацію державної антикорупційної політики відбувається регулярно та якісно.

Через недостатність політичної волі вже понад 4 років в Україні відсутня Антикорупційна стратегія.

2Актуальні дослідження та матеріали

1. "Назва документу"

2. "Назва документу"

3. "Назва документу"

4. "Назва документу"

5. "Назва документу"

Новини

Позитивні

Негативні

Нейтральні

Ваші пропозиції

У разі наявності пропозицій та додаткової інформації, що допоможе зробити викладену інформацію краще, просимо звернутися за наступною формою

↑

Конференція

office@izi.institute

+38 (063) 763-85-09

Київ, вул. Шовковична 24, офіс 14