Стаття 9.2, 9.3. КООНПК
Управління публічними фінансами

Опис статті:

Кожна Держава-учасниця вживає, згідно з основоположними принципами своєї правової системи, належних заходів для сприяння прозорості й звітності в управлінні державними фінансами. Такі заходи охоплюють, inter alia:
a) процедури затвердження національного бюджету;
b) своєчасне подання звітів про прибутки та видатки;
c) систему стандартів бухгалтерського обліку й аудиту й пов'язаного з цим наглядом;
d) ефективні й дієві системи управління ризиками та внутрішнього контролю; та
e) у належних випадках, коригування під час недотримання вимог, установлених у цьому пункті.

Кожна Держава-учасниця вживає таких цивільно-правових та адміністративних заходів, які можуть бути необхідними, згідно з основоположними принципами її внутрішнього права, з метою забезпечення збереження бухгалтерських книг, записів, фінансових відомостей або іншої документації, яка стосується державних видатків й прибутків, і запобігти фальсифікації такої документації.

Державна оцінка

Громадська оцінка

Україна повністю імплементувала положення пунктів 2 та 3 статті 9 КООНПК у національне законодавство. Закріплений механізм прийняття державного бюджету є чітким та прозорим із можливістю контролю за його виконанням. Водночас, можливість зміни бюджетних показників між І і ІІ читанням та внесення змін протягом бюджетного періоду негативно впливає на стабільність бюджетної системи в Україні. Громадськість має можливість брати участь у процесі формування бюджету та здійснювати контроль за його виконанням. Уповноважені державні органи, своєю чергою, також доволі якісно контролюють виконання бюджету, однак необхідно підсилювати їх функціональну спроможність та концентрацію на ефективності використання бюджетних коштів. Захист інформації про бюджет здійснюється на високому рівні.

Коротко про результати імплементації

Cтан імплементації

1.1. Правові основи прийняття Державного бюджету України.
Бюджетні відносини у державі регулюються Бюджетним кодексом України (далі – БКУ), що діє з 2011 року. Зокрема, БКУ встановлює положення про бюджетну систему України, державний та місцеві бюджети, їх виконання, а також міжбюджетні трансферти та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
Бюджетна система України складається з: 1) державного бюджету; 2) місцевих бюджетів: а) бюджету Автономної Республіки Крим; б) обласних бюджетів; в) районних бюджетів; г) бюджетів місцевого самоврядування. Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
Формування бюджету на наступний рік починається вже з березня поточного року. Відповідальним за розроблення проєкту закону про Державний бюджет України є Міністерство фінансів України (далі – Міністерство фінансів). Проєкт закону має бути затверджено КМУ перед розглядом його у Верховній Раді України. Він має ґрунтуватись на положеннях Бюджетної декларації. Відповідно до БКУ, це документ середньострокового (на 3 роки) бюджетного планування, що визначає засади бюджетної політики і показники державного бюджету на середньостроковий період та є основою для складання проєкту Державного бюджету України і прогнозів місцевих бюджетів. Складання проєкту Державного бюджету України є першою стадією бюджетного процесу, який, окрім того, охоплює розгляд і затвердження бюджету, його виконання, а також складання звіту про виконання бюджету. Саме на етапі складання проєкту Державного бюджету закладаються його основи, певна спрямованість, створюється єдиний, цілісний прообраз бюджету майбутнього року.
Проєкт бюджету, зокрема, ґрунтується на бюджетних запитах головних розпорядників бюджетних коштів. Ці запити, крім пропозицій (суми коштів), повинні містити обґрунтування щодо необхідності отримання вказаних коштів на виконання функцій цих розпорядників.
Прийняття державного бюджету здійснюється Верховною Радою України за спеціальною процедурою встановленою в Регламенті ВРУ.
До проєкту державного бюджету зокрема додається:
1) пояснювальна записка, яка містить обґрунтування положень поданого проєкту закону;
2) прогнозні показники зведеного бюджету України (включаючи оцінку державного бюджету України та місцевих бюджетів) відповідно до бюджетної класифікації;
3) перелік пільг з податків і зборів із розрахунком втрат доходів бюджету від їх надання.
Бюджет також містить таємні видатки, які включаються до проєкту державного бюджету без деталізації. Звіти про проведені таємні видатки розглядаються на закритому засіданні ВРУ. Для громадськості доступна лише загальна цифра витрат, будь-які запити щодо її деталізації відхиляють з посиланням на державну таємницю, тому громадськість не має можливості контролювати ці кошти.
Існує також таке поняття, як резервний фонд бюджету. Він формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проєкту бюджету. У Державному бюджеті України резервний фонд передбачається обов'язково. Рішення щодо необхідності створення резервного фонду місцевого бюджету приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідна місцева рада. За загальним правилом, резервний фонд бюджету не може перевищувати 1 відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету. Втім, це положення не застосовується в умовах воєнного стану: Кабінет Міністрів України може приймати рішення за погодженням з Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України щодо скорочення видатків і кредитування державного бюджету та їх спрямування до резервного фонду державного бюджету з метою використання на потреби Збройних Сил України тощо.
Після прийняття державного бюджету, головні розпорядники бюджетних коштів мають ухвалити паспорти бюджетних програм на поточний період. Це документ, що визначає напрями використання коштів, відповідальних виконавців, результативні показники тощо. Головні розпорядники повинні оприлюднити бюджетні програми протягом трьох днів з дня їх затвердження.
Відповідно до БКУ, за їх неоприлюднення, а також інші порушення бюджетного законодавства, до учасників бюджетного процесу застосовуються відповідні заходи впливу (статті 116 та 117 БКУ).
Під час дії воєнного стану головні розпорядники коштів місцевих бюджетів можуть:

не оприлюднювати паспорти бюджетних програм на поточний бюджетний період (включаючи зміни до них),
не оприлюднювати звіти про виконання паспортів бюджетних програм за звітний бюджетний період,
не проводити публічне представлення інформації про виконання місцевих програм до 15 березня та щодо представлення інформації про виконання бюджету за рік до 20 березня,
не оприлюднювати результати оцінки ефективності бюджетних програм за звітний бюджетний період.

Однак, за наявності технічних можливостей, зазвичай варто це зробити, оскільки відкритість і прозорість у використанні бюджетних коштів є ключовими ознаками демократичного суспільства.
В умовах воєнного стану застосовуються й інші винятки, повʼязані з бюджетною сферою, зокрема:

не діють захищені видатки;
не відбувається перерахування міжбюджетних трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам населених пунктів на тимчасово неконтрольованій території;
Міністерство фінансів не буде погоджувати кошториси, плани асигнувань та інші бюджетні документи для військових та правоохоронних органів;
зміни до паспортів бюджетних програм, спрямованих на оборону, не вносяться, а звіти про виконання цих програм подаються до Міністерства фінансів протягом місяця після закінчення воєнного стану тощо.

1.2. Звітність та бухгалтерський облік операцій з державним бюджетом.
Відповідно до БКУ, звітність про виконання державного бюджету (кошторисів бюджетних установ) включає фінансову та бюджетну звітність. Звітність поділяється на оперативну, місячну, квартальну та річну.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Серед іншого, встановлено вимоги до первинних та зведених облікових документів. Бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання державного бюджету здійснюють органи Державної казначейської служби України (далі – ДКСУ). До повноважень ДКСУ віднесено, зокрема, забезпечення функціонування багаторівневої інформаційно-обчислювальної та внутрішньої платіжної систем ДКСУ та вжиття заходів щодо захисту інформації.
Попри триваючий воєнний стан в Україні, продовження ведення підприємцями бухгалтерського обліку є необхідним та усвідомленим з урахуванням принципів безперервності і послідовності.

1.3. Внутрішній та зовнішній контроль державного бюджету.
В Україні існує внутрішній та зовнішній контроль державного бюджету. Розпорядники бюджетних коштів самостійно здійснюють внутрішній контроль та аудит відповідно до затверджених підзаконних актів,,. У державному органі для проведення внутрішнього аудиту створюється окремий підрозділ.
Зовнішній контроль державного бюджету здійснюють:
1. Рахункова палата, яка проводить фінансовий аудит та аудит ефективності;
2. Державна аудиторська служба, яка здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів.
Слід зауважити, що суб'єктами зовнішнього контролю можуть бути і недержавні органи (громадяни, їх об'єднання, засоби масової інформації).

2.1. Підготовка та прийняття Державного бюджету України.
1) Підготовка державного бюджету до розгляду у Верховній Раді України.
Представлення проєкту закону про Державний бюджет України на наступний рік Верховній Раді здійснюється Міністром фінансів України на пленарному засіданні Верховної Ради України.
Однією з ключових частин бюджету є бюджетні запити. Відповідальним за фінальну версію всіх бюджетних запитів є Міністерство фінансів, але велику роль відіграють розпорядники, адже саме вони розуміють власні потреби. Експерти вказують: що вищий рівень органів державної влади, то якісніше вони підходять до підготовки бюджетних запитів. Для забезпечення стабільності та прогнозованості видатків бюджету запити мають ґрунтуватися на положеннях Бюджетної декларації.
31 травня 2021 року було вперше схвалено Бюджетну декларацію на 2022–2024 роки, яка повинна забезпечити прозорість фіскальної політики та передбачуваність фінансування для різних галузей із дотриманням у середньостроковій перспективі планових показників дефіциту бюджету.
Це один із перших кроків до забезпечення стабільності та прогнозованості бюджетів усіх рівнів. Наявність трирічного планування дозволятиме встановити постійне фінансування окремих проєктів, реалізація яких триває понад один рік. На думку експертів, цей інструмент потрібно розвивати для забезпечення прикладного характеру його дії та застосування. Серед ризиків експерти називають відсутність захисних механізмів від внесення змін до такої декларації та, як наслідок, недотримання показників, закладених у ній.
З огляду на те, що в поточній ситуації можливості бюджету на 2025–2027 роки суттєво обмежені, Мінфін очікує від головних розпорядників коштів державного бюджету особливо відповідальної та виваженої позиції під час підготовки бюджетних пропозицій на 2025–2027 роки з дотриманням принципу суворої економії та пріоритетності видатків. Бюджетна пропозиція це документ, що містить пропозиції до Бюджетної декларації з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для досягнення цілей державної (регіональної) політики у відповідній сфері діяльності, формування та/або реалізацію якої забезпечує укладач пропозиції. Заповнену бюджетну пропозицію на 2025–2027 роки необхідно подати Міністерству фінансів України до 29.04.2024, щоб вже не пізніше 30 червня Верховна Рада розглянула питання щодо Бюджетної декларації.
Також варто розуміти, що у рамках роботи з наближення до законодавства ЄС законодавства України як країни, що набула статусу кандидата на членство в ЄС, Мінфін закликає послуговуватися відповідною нормативною базою ЄС та кращими практиками країн ЄС. Зокрема, основним документом, що визначає вимоги до національних систем бюджетного планування в країнах ЄС, є Директива 2011/85/ЄС від 8 листопада 2011 року щодо вимог до бюджетних рамок держав-членів.
2) Розгляд та прийняття державного бюджету у Парламенті.
Бюджетний процес є публічним і дає змогу громадськості брати участь на етапі розгляду законопроєкту у Верховній Раді України. Зокрема, доволі поширеною є практика участі профільних експертів та асоціацій у засіданні бюджетного комітету. Свої пропозиції та зауваження до проєкту бюджету вони подають через народних депутатів або КМУ. Врахування позицій громадськості є доволі поширеною практикою.
Усі супровідні документи до проєкту державного бюджету також є відкритими та публікуються на вебсайті Верховної Ради України. Крім того, вони надаються на розгляд народних депутатів разом з проєктом закону про державний бюджет. На думку експертів, супровідні документи до проєкту державного бюджету складено на належному рівні. У них міститься вся деталізована інформація щодо поданого законопроєкту, зокрема макроекономічні показники, прогнозний аналіз доходів та витрат бюджету, міжбюджетні трансферти тощо.
Державний бюджет повинен прийматися не пізніше 20 листопада. Проте доволі часто цей строк не дотримується. Наприклад, бюджет на 2022 рік ухвалено 2 грудня 2021 року, на 2021 рік – 15 грудня 2020 року тощо. Водночас примітним є те, що за час повномасштабного вторгнення строків жодного разу не було порушено. Однією з причин порушення строків є наявність політичних дискусій між фракціями Верховної Ради України. Для пошуку необхідних голосів бюджет може змінюватись між першим і другим читанням і в ньому можуть виникати нові видатки або навіть корупційні схеми, що в майбутньому призводять до втрат бюджету. Загалом, порушення дедлайнів призводить до того, що проєкт розглядається поспіхом. Невчасне прийняття закону про державний бюджет тягне за собою затримку бюджетного процесу на місцевому рівні. Області, райони, міста, які отримують трансферти з державного бюджету, чекають на публікацію закону і тоді мають два тижні, аби прийняти свої бюджети. Фактично, жодної відповідальності за порушення процедури затвердження бюджету не передбачено. Саме тому щороку маємо одну й ту саму історію. Законодавство деяких країн (наприклад, сусідніх Польщі та Естонії) дозволяє розпуск парламенту у подібному випадку.
Ще однією проблемою є хаотичне та надмірне внесення змін і поправок до державного бюджету під час його розгляду у Верховній Раді України. Наприклад, до бюджету на 2024 рік подано 1620 поправок та пропозицій, а на 2022 рік - 3000. Їх аналіз засвідчив, що депутати переважно пропонують збільшення видатків кошторису, без зазначення доходів, коштом яких вони будуть здійснюватись. Багато змін подають депутати, для яких бюджетні відносини не є ключовою сферою їхньої діяльності.
Найпопулярнішою пропозицією є збільшення видатків на регіональний розвиток, соціальні виплати або підвищення соціальних стандартів. Такі пропозиції без належного обґрунтування роблять бюджетний процес більш чутливим до корупційних ризиків. Наприклад, під час ухвалення бюджету на 2021 рік, між 1-м і 2-м читанням, повернулась субвенція на соціально-економічний розвиток, розмір якої становив 187,5 млн євро. Ця субвенція призначена для розвитку окремих регіонів, і депутати, що представляють їх у Верховній Раді України, зацікавлені отримати якомога більше коштів для регіону. На думку журналістів, субвенція є непрямою спробою підкупу народних депутатів з метою отримати необхідні голоси в парламенті в майбутньому, адже подальший розподіл цих субвенцій після надходження в регіони є непрозорим. Втім, наприклад, Постанова КМУ “Деякі питання надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на задоволення потреб у забезпеченні безпечного освітнього середовища” містить зобовʼязання звітувати про використання наданих коштів та навіть містить зразок звіту. Це створює умови для більш прозорого та відповідального використання державних ресурсів.
Для зменшення кількості необґрунтованих поправок до бюджету раніше було прийнято спеціальний порядок їх подання. Зокрема, пропонувалося надавати обов’язкове обґрунтування всіх запропонованих витрат. Однак, на думку експертів, цей запобіжник на практиці так і не спрацював.
Отже, процедура розгляду державного бюджету у Верховній Раді України негативно впливає на бюджетну політику держави, знижує прогнозованість та плановість бюджетного процесу. Проте в останні роки, в умовах більшості однієї фракції у парламенті, вплив ВРУ не є настільки великим (текст проєкту менше змінюється під час розгляду). У часи відсутності постійної коаліції негативний вплив був більшим.
3) Внесення змін до бюджету та паспорти бюджетних програм
Щороку Верховна Рада України змінює державний бюджет вже після його прийняття (наприклад, у 2019 році – 4 рази, а у 2020-му – 17 разів). Упродовж 2023 року до первісно затвердженого Закону чотири рази вносилися зміни для збільшення видатків на здійснення заходів із підвищення обороноздатності та безпеки держави, подолання негативних наслідків, спричинених широкомасштабною збройною російською агресією проти України. Ймовірно, лише в крайньому разі це може означати нагальну непередбачувану потребу, в інших - така практика може свідчити про ухвалення документа, який у подальшому потрібно доопрацьовувати.
Крім того, розподіляти кошти в межах програм може і КМУ. Такий механізм потрібний для оперативного реагування на спонтанні економічні зміни. Однак він може використовуватися, зокрема, і для необґрунтованого розподілу коштів. Наприклад, у період світової пандемії COVID-19 КМУ у 2021 році перерозподілив з фонду боротьби з COVID-19 2,7 млрд гривень на потреби Міністерства внутрішніх справ. Водночас іноді перерозподіл може бути й цілком виправданим, зокрема, наразі точаться дискусії щодо спрямування бюджету, виділеного на фінансування політичних партій, на потреби ЗСУ.
Нагадаємо, що після прийняття бюджету затверджуються конкретні бюджетні програми, які містять розподіл коштів для потреб кожного окремого органу. За даними Міністерства фінансів, станом на серпень 2021 року із 538 паспортів бюджетних програм, що потребують затвердження, до Міністерства фінансів не подано 26 паспортів бюджетних програм. Станом на вересень 2021 року до ДКСУ не надійшли 29 паспортів бюджетних програм.
Така практика негативно впливає на використання коштів у поточному році за напрямами, де не затверджено бюджетні програми. Проблема полягає в тому, що без затвердження бюджетних програм кошти не можуть виділятися взагалі. Це призводить до неповної реалізації задекларованих у бюджеті цілей.
Варто зауважити, що більше третини надходжень загального фонду у 2022 році становили кошти від ЄС, міжнародних організацій, урядів іноземних держав тощо, отримані як позики і гранти. В 2023 році важливим джерелом доходів державного бюджету стали кошти, отримані Україною у вигляді міжнародної допомоги (грантів) – 425,4 млрд гривень. У звʼязку з такою залежністю від іноземних інвестицій, точаться дискусії про переведення економіки України на «воєнні рейки». Це, своєю чергою, передбачає комплекс заходів, спрямованих на максимальну концентрацію суспільства і економіки для виконання військових цілей, в тому числі в частині переформатування витрат в бюджеті.
2.2. Звітність розпорядників бюджетних коштів та захист інформації з боку ДКСУ
Як зазначено вище, розпорядники бюджетних коштів подають звітність про використання коштів у поточному періоді. Загальна кількість розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на кінець 2020 року становила 71,4 тис. установ та організацій, з них 12,3 тис. установ та організацій державного бюджету та 59,1 тис. установ та організацій місцевих бюджетів. Звітність подається в електронному вигляді через спеціально створену ДКСУ систему «Є-звітність». Цей інструмент доступний виключно для установ, які подають бюджетну звітність та контролюючих органів.
Подання та зберігання бюджетної звітності потребує відповідних заходів безпеки. У ДКСУ створено комплексну систему захисту інформації (далі – КСЗІ). ДКСУ вважає, що за допомогою КСЗІ досягнуто максимальної ефективності захисту завдяки одночасному цільовому використанню усіх необхідних ресурсів, методів і засобів, що унеможливлюють несанкціонований доступ до інформації. Крім цього, ДКСУ використовує антивірусні програмні засоби, які пройшли державну експертизу та отримали позитивний експертний висновок Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України. Після вторгнення РФ доступ до сайту ДКСУ став закритий з міркувань безпеки та запобігання витоку інформації.
2.3. Внутрішній контроль та аудит
Внутрішній контроль та аудит мають обов’язково проводитися в кожному органі. Які заходи проводитимуться в межах аудиту та на що буде спрямовано діяльність підрозділів аудиту, кожен орган визначає самостійно. Наприклад, Міністерство фінансів, МЕРТ та Рахункова палата розміщують на своєму сайті інформацію про внутрішній аудит,.
Результати внутрішніх аудитів майже не публікуються та не надаються на розгляд громадськості. Інформацією про ефективність їх проведення володіє Міністерство фінансів. У 2023 році Міністерство фінансів опублікувало аналітичний матеріал “Основні тенденції функціонування державного внутрішнього фінансового контролю у 2023 році”, в якому було виявлено, що у звітному періоді помічено розвиток і підвищення якості внутрішнього аудиту та в багатьох державних органах продовжували спостерігатись позитивні зрушення і тенденції в організації та здійсненні відповідної діяльності, зокрема: діяльність з внутрішнього аудиту організовано в усіх державних органах, які функціонували, посилено організаційну та функціональну незалежність підрозділів внутрішнього аудиту, реалізовувались заходи щодо подальшої зміни пріоритетів під час проведення внутрішніх аудитів, посилено контроль за реагуванням на рекомендації, надані за результатами внутрішніх аудитів тощо. Втім, цим же документом відмічено низку недоліків, які варто подолати, наприклад: у частині органів залишалися випадки порушення вимог щодо функціональної незалежності підрозділів внутрішнього аудиту та покладання на них завдань, не пов’язаних зі здійсненням внутрішнього аудиту та в частині повноти застосування ризик-орієнтованого підходу.
Відповідно до даних поданої звітності загалом у 2023 році підрозділами внутрішнього аудиту в системі державних органів завершено понад 1,46 тис. внутрішніх аудитів, за результатами яких майже у 1,36 тис. установ було виявлено недоліки/проблеми та порушення.
Загальна кількість виявлених підрозділами внутрішнього аудиту недоліків та проблем склала понад 113,8 тис. При цьому, найбільше недоліків та проблем виявлено у таких аспектах/напрямах діяльності державних органів та підприємств, установ і організацій сфери їх управління:

виконання контрольно-наглядових функцій, інших завдань, визначених актами законодавства – понад 100,4 тис.;
функціонування системи внутрішнього контролю – понад 6,9 тис.;
правильність ведення бухгалтерського обліку, достовірність фінансової і бюджетної звітності – майже 2 тис.;
планування і виконання бюджетних програм та результатів їх виконання, управління бюджетними коштами – майже 2 тис.;
використання і збереження активів – майже 1,4 тис.; управління державним майном – понад 0,6 тисяч.

За результатами проведених аудиторських досліджень у звітному році загалом було надано понад 12,4тис. рекомендацій, з яких повністю або частково виконано/впроваджено понад 8,2 тис. рекомендацій.

2.4. Зовнішній контроль (зокрема громадський)
Зовнішній контроль за державним бюджетом здійснюють Рахункова палата та Державна аудиторська служба.
Рахункова палата формує висновки про результати аналізу виконання Закону про державний бюджет на поточний рік за різні періоди (від кварталу до року)., Відзначимо, що висновки Рахункової палати є доволі змістовними. Вони містять велику кількість статистичних даних, відображають проблеми виконання державного бюджету, випадки неефективного використання кошторису тощо.
Також Рахункова палата проводить аудит окремих бюджетних програм згідно з власним Планом. Планові аудити охоплюють велику кількість сфер діяльності держави. У 2023 році обсяг перевірених під час контрольних заходів коштів становив 771,1 млрд грн, перевірено 399 об’єктів, затверджено 49 звітів. Для порівняння у 2022 році обсяг перевірених під час контрольних заходів коштів становив понад 351,3 млрд грн, перевірено 355 об’єктів, затверджено 39 звітів.
За результатами заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) до кінця 2023 року частково виконано 72% рекомендацій Рахункової палати, а повне виконання передбачено упродовж 2024 року.
При проведенні зовнішнього фінансового аудиту Рахункова палата послуговується Методичними рекомендаціями з проведення Рахунковою палатою фінансового аудиту. Водночас зазначимо про необхідність поліпшення спроможності Рахункової палати при проведенні аудитів шляхом чіткої процедури вибору об’єктів перевірок, забезпечення притягнення до відповідальності за результатами проведених перевірок тощо.
Експерти також вказують на важливість Рахункової палати при проведенні контролю за державним бюджетом, наголошуючи на необхідності поліпшення механізмів комунікації результатів її діяльності. Про наслідки нецільового використання коштів для держави має знати якомога більше зацікавлених осіб.
Державна аудиторська служба здійснює державний фінансовий аудит використання бюджетних коштів. У своєму звіті за січень - лютий 2024 року служба вказала на результати державного фінансового контролю, зокрема:
проведено 41 державний фінансовий аудит;
виявлено порушень, що призвели до втрат фінансових та матеріальних ресурсів, на близько 2,5 млрд євро (в той час як за аналогічний період в 2023 році - більш як 53 млн євро).
Прямий економічний ефект від діяльності служби – понад 13 млн євро (в порівнянні - більш як 12,3 млн євро).
На думку опитаних нами експертів, діяльність аудиторської служби потрібно поліпшити завдяки концентрації не лише на результативних (або ж формальних) показниках виконання бюджету, а й на показниках, які свідчитимуть про ефективність використання отриманих коштів у поточному бюджетному періоді.
Громадськість також здійснює контроль за використанням бюджетних коштів. Зробити це можна за допомогою єдиного вебпорталу використання публічних коштів (spending.gov.ua). Він дає змогу отримати всю необхідну інформацію про використання публічних коштів усіма розпорядниками бюджетних коштів. На порталі представлено трансакції, звіти, інформацію про договори та їх виконання тощо.
Дані на порталі оновлюються дуже часто. Як зазначають експерти, це дає змогу оперативно контролювати використання бюджетних коштів. На сайті представлена можливість пошуку за декількома критеріями, зокрема, пошук за трансакціями чи за розпорядниками. Також існує опція завантажити дані у машиночитному форматі.
Ще одним механізмом контролю є створення у 2018 році за ініціативою Міністерства фінансів України Державного веб-порталу бюджету для громадян. Це офіційний державний вебпортал з відкритими даними про публічні фінанси. На ньому подано глосарій бюджетних термінів, інформацію про бюджетний процес та його учасників, необхідні показники. Вебпортал дає змогу вивантаження публічних даних у машиночитному форматі JSON, який забезпечує комфортність їх використання.

Практика

позитивна

негативна

Запровадження Бюджетної декларації для планування бюджету.

Відкритість процесу подання поправок та пропозицій до бюджету.

Інформація про облік бюджетних коштів та зовнішній контроль державного бюджету є публічною.

Функціонування електронної системи подання звітності та належний рівень захисту інформації про бюджет

Функціонування веб-порталу використання публічних коштів.

Подолання негативного досвіду затримки з прийняттям закону “Про Державний бюджет”.

Мінімальний вплив воєнного стану на прозорість процесів у сфері.

Подання великої кількості поправок до бюджету між І і ІІ читанням без належного їх обґрунтування та можливість суттєвої зміни показників бюджету у ВРУ.

Неактивні процеси подання звітів про виконання бюджетних програм органами-розпорядниками.

Помічені випадки порушення вимог щодо функціональної незалежності підрозділів внутрішнього аудиту та покладання на них завдань, не пов’язаних зі здійсненням внутрішнього аудиту