Стаття 7.3.
Політичні фінанси

Опис статті:
Кожна Держава-учасниця також розглядає можливість прийняття належних нормативно-правових актів й вжиття відповідних адміністративних заходів, сумісних із цілями цієї Конвенції й відповідно до основоположних принципів свого внутрішнього права, з метою посилення прозорості у фінансуванні кандидатур на виборні державні посади та, у належних випадках, у фінансуванні політичних партій.
Державна оцінка
Громадська оцінка
Українське законодавство щодо формування та реалізації антикорупційної політики відповідає вимогам Конвенції. Проте реалізація законодавчих положень на практиці сильно залежить від політичної волі суб’єктів прийняття рішень. В результаті передбачені законом антикорупційні політики та практики не приймаються вчасно та виконуються не повністю. Можна стверджувати, що через низький рівень антикорупційної культури окремі антикорупційні практики сприймаються виконавцями формально. Чи не основним наслідком перелічених проблем є відсутність протягом чотирьох років стратегічного антикорупційного документа - Антикорупційної стратегії. Попри те, що орган, який покликаний формувати антикорупційну політику та координувати її виконання (НАЗК) широко залучав громадськість до розроблення останньої редакції Антикорупційної стратегії, вона вже більше року не приймається Парламентом.

Коротко про результати імплементації

Cтан імплементації
Стан імплементації в законодавстві



Основним законом, який регулює питання, пов'язані з фінансуванням політичних партій, є Закон про політичні партії від 2001 року. Він, зокрема, визначає основні способи фінансування політичних партій, обмеження такого фінансування, встановлює вимоги щодо звітності та контролю. Детальне регулювання виборчих кампаній здійснюється Виборчим кодексом, який було прийнято у 2019 році.

1.1. Вимоги до фінансування політичних партій

У розумінні закону політичні партії є неприбутковими організаціями, тобто можуть витрачати кошти лише на здійснення своєї статутної діяльності. Двома можливими джерелами доходу політичних партій є добровільні внески на підтримку партії та державне фінансування.
Закон про політичні партії дає чітке формулювання поняття «внесок на підтримку партії», а також встановлює вичерпний перелік обмежень щодо його отримання. Зокрема, заборонено здійснення внесків:

  • Державним органам та підприємствам;
  • Юридичним особам, кінцевим бенефіціаром яких є високопосадовці (з певними винятками);
  • Іноземним громадянам, юридичним особам чи державам;
  • Громадянам України, які не досягли 18-річного віку;
  • Юридичним особам, які надають послуги/товари/роботи державним органам на суму понад 3700 євро.

Крім цього, заборонено робити анонімні внески, жертвувати понад 75 000 євро для фізичних осіб і 150 000 євро для юридичних осіб протягом року тощо. Внески від багатьох юридичних осіб із одним бенефіціарним власником вважають одним внеском. Внески у формі робіт/товарів/послуг дозволено.

З метою дотримання вказаних обмежень та для забезпечення прозорості для партій передбачено регулярне звітування та щорічний аудит (внутрішній – для всіх; зовнішній – для тих, хто отримує державне фінансування).

Звіт подається партіями щоквартально до НАЗК, він містить інформацію про:

  • Наявні грошові кошти на всіх рахунках, цінні папери, нерухоме майно, транспортні засоби тощо;
  • Внески в будь-якій формі, а також інші кошти, отримані партією;
  • Платежі та витрати;
  • Фінансові зобов’язання.

Звіти політичних партій є загальнодоступними і віднедавна публікуються у спеціальному реєстрі – POLITDATA. Перевірку звітів здійснює НАЗК. За порушення встановлених правил передбачено адміністративну та кримінальну відповідальність.

1.2. Фінансування виборчих кампаній

Виборчий кодекс встановлює 3 типи виборів: вибори Президента України, вибори народних депутатів та місцеві вибори. Для кожного типу виборів існують окремі правила щодо фінансування виборчих кампаній.

Під час виборів Президента України використовується виборчий фонд кандидата в Президенти, який формується з власних коштів кандидата, коштів партії та добровільних внесків. Розмір фонду не може перевищувати 16,8 млн євро. Невикористані кошти повертаються до політичної партії або до державного бюджету. Подаються проміжний та остаточний звіти за період до і після проведення виборів, звіти публікуються на сайті ЦВК, НАЗК та політичної партії.

Під час виборів народних депутатів використовується виборчий фонд кандидата або партії, який формується з коштів партії, коштів кандидатів (не більше 7500 євро) та добровільних внесків (лише в грошовій формі). Розмір фонду партії не може перевищувати 16,8 млн євро, кандидата - 750 тисяч євро. Невикористані кошти повертаються до політичної партії або до державного бюджету. Подаються проміжний та остаточний звіти за період до і після проведення виборів, звіти публікуються на сайті ЦВК, НАЗК та політичної партії.

Під час місцевих виборів використовується виборчий фонд кандидата або організації, який формується з коштів організації партії, коштів кандидатів (не більше 1800 євро) та добровільних внесків (лише в грошовій формі). Розмір фонду фактично обмежень не має. Невикористані кошти повертаються до політичної партії або до державного бюджету. Подаються проміжний та остаточний звіти за період до і після проведення виборів, звіти публікуються на сайті ТВК, місцевих рад, представництв ЦВК або в інший спосіб.

Закон дозволяє використовувати кошти виборчих фондів виключно для фінансування виборчої кампанії та агітації. Всі розрахунки з виборчого фонду здійснюються виключно в безготівковій формі. Додатково існують часові обмеження для використання коштів: для виборів Президента та народних депутатів – остання п’ятниця перед днем голосування, а для місцевих виборів – наступна середа після дня голосування.

Для добровільних внесків у виборчі фонди діють такі самі обмеження, як і для внесків на підтримку партії. Лише для місцевих виборів ці обмеження відрізняються, зокрема, максимальний розмір внеску становить не більше 1800 євро; заборонено робити внески юридичним особам, анонімам та іноземцям.

1.3. Державне фінансування політичних партій

Державне фінансування політичним партіям надається в Україні з 2016 року. Згідно із законом про політичні партії державне фінансування надається на дві цілі:

  • Статутну діяльність політичних партій, не пов’язану з їхньою участю у виборах (щоквартальне надходження);
  • Відшкодування витрат, пов’язаних з передвиборчою агітацією (одноразова виплата).
Загальний фонд, з якого фінансуються партії, формується за такою формулою: 1,8 євро * загальна кількість виборців на останніх виборах. Політична партія отримує право на державне фінансування, якщо вона набрала більше 5 % голосів усіх виборців, тобто якщо вона представлена у парламенті.

Розмір фінансування для кожної політичної партії визначається за двома критеріями:

  • 10 % від обсягу загального фонду ділиться порівну між партіями, які дотримуються гендерної квоти;
  • 100 % від обсягу загального фонду розподіляється між партіями пропорційно до кількості відданих за них голосів.

Якщо політична партія не використовує кошти державного фінансування до кінця року, то вони підлягають поверненню в державний бюджет.

У разі, якщо політична партія пройшла до парламенту, вона має право на відшкодування витрат, пов’язаних з фінансуванням своєї передвиборної агітації (але не більше максимального розміру виборчого фонду політичної партії).

Основний державний контроль за використанням коштів політичними партіями здійснює НАЗК. У разі виявлення порушень НАЗК має право зупинити назавжди або призупинити на певний період державне фінансування.

Призупинення фінансування можливе у разі:

  • Неподання політичною партією звіту у визначений строк;
  • Подання звіту з грубим порушенням вимог або з вказуванням недостовірних відомостей (якщо вони відрізняються від достовірних на суму більше ніж приблизно 3700 євро).

У разі усунення недоліків у звіті НАЗК відновлює державне фінансування з наступного кварталу.

Зупинення державного фінансування застосовується у разі:

  • Застосування до політичної партії заходів кримінально-правового характеру;
  • Заборони діяльності політичної партії, анулювання її реєстрації;
  • Повторного протягом року: неподання звіту до НАЗК; подання звіту з грубим порушенням вимог або з вказуванням недостовірних відомостей; умисне отримання політичною партією внеску, отриманого від особи, яка не мала права здійснювати такий внесок, або отримання внеску, що перевищує максимальний розмір;
  • Встановлення судом факту, що кошти державного фінансування на статутну діяльність витрачено не за призначенням або на участь у виборах тощо.
Стан імплементації на практиці


2.1. Звітність політичних партій

Щоквартальні звіти політичних партій є основним інструментом перевірки політичних фінансів. Донедавна кожна політична партія подавала до НАЗК свої звіти у двох форматах – електронному (pdf та xls) та паперовому. У свою чергу НАЗК публікувало ці звіти на своєму вебсайті (у форматах pdf та xls). Незважаючи на їх відкритість та доступність, такий формат звітів мав низку недоліків.

  • Опубліковані на сайті звіти були доволі об’ємними та часто поганої якості. Експерти вказують, що їх опрацювання займало багато ресурсів та часу, оскільки перед безпосереднім аналізом звіти потрібно було уніфікувати, очищати та оцифровувати.
  • Паперові звіти були дуже громіздкими і потребували значної кількості паперу. Наприклад, для друку звіту однієї доволі великої партії доводилося витрачати 70–80 пачок паперу формату А4. А для транспортування звіту до НАЗК потрібно було декілька легкових авто або одна вантажівка.

Ситуація із поданням партійних звітів кардинально змінилася у травні 2021 року, коли НАЗК повноцінно запустило електронної системи подання партійних звітів - POLITDATA. Її запровадження підвищило прозорість партійних фінансів. Громадськість отримала змогу перевіряти партійні звіти значно ефективніше через доступність та уніфікованість інформації, а політичні партії своєю чергою економлять ресурси та час на подання звітності. На відміну від звичайного розміщення копій звітів на сайті НАЗК, POLITDATA передбачає автоматичне опрацювання такої інформації. Зокрема, крім відображення звітів у форматі xls, POLITDATA надає інформацію у вигляді статистичних з можливістю пошуку необхідного звіту. Всі дані в POLITDATA розміщуються у форматі відкритих даних API (машинозчитувальний формат), що значно спрощує роботу з партійними звітами для громадськості. Починаючи із 2021 року партійні звіти подаються лише в електронному вигляді до POLITDATA. Для цього політичні партії та їх осередки реєструються у системі. Для цього політичні партії та їхні осередки реєструються у системі. Станом на вересень 2021 року у POLITDATA зареєстровано 112 політичних партій (із понад 600) та подано 31 звіт.

Попри підвищення прозорості політичних фінансів, партії, на момент написання цього звіту, мають змогу не подавати свої звіти взагалі. У квітні 2020 року набрав чинності закон, який відстрочує подання звітів партіями до закінчення карантину, запровадженого через пандемію COVID-19. Запровадження таких заходів є скоріше примхою політичних партій, ніж гострою потребою, оскільки карантинні заходи жодним чином не перешкоджають поданню звітності. Станом на вересень 2021 року не закінчився, то партії вже понад рок мають можливість не подавати своїх звітів. Через це громадськість уже рік не знає, за які кошти проводили місцеві вибори у жовтні 2020 року і яким чином політичні партії витрачали кошти державного фінансування. Після завершення карантину партії зобов’язані подати всі раніше не подані звіти практично одночасно. На думку експертів, це також має свої негативні наслідки. По-перше, після відновлення звітування НАЗК в один момент отримає велику кількість звітів, що не дасть змоги їх якісно опрацювати через стислі строки перевірок. По-друге, ті партії, які все-таки подали звіти в період карантину, опиняться в гіршому становищі за інших, оскільки до їхніх звітів буде прикуто більше уваги з боку НАЗК і громадськості.

2.2. Виборчі звіти

Звіти виборчих фондів публікуються на сайтах НАЗК, ЦВК, ТВК тощо у форматах pdf та xls. Незважаючи на запровадження електронної системи подання звітів, їх не будуть розміщувати на POLITDATA. Такий підхід фактично спричиняє такі самі проблеми, які були раніше з квартальними звітами партій - опрацювання звітів буде займати дуже багато часу і ресурсів. Навряд чи це призведе до ефективного контролю з боку держави та громадськості.

Відкритість та доступність звітів виборчих фондів під час місцевих виборів є на низькому рівні. Якщо на загальнодержавних виборах (президента та парламенту) проблем із цим не виникає, ЦВК та НАЗК вчасно та повною мірою публікують виборчі звіти, то на місцевих виборах ситуація є гіршою. Звіти виборчих фондів під час місцевих виборів публікуються на офіційних вебсайтах ТВК (яких зазвичай немає) або місцевих рад чи в інший спосіб. Проте на практиці ці положення закону не виконуються. Громадськість проводила моніторинг оприлюднення звітів партіями та кандидатами у 15 великих містах України під час нещодавніх місцевих виборів. За його результатами було виявлено, що партійні осередки на місцях не оприлюднили 55 % остаточних фінансових звітів, а кандидати на посади міських голів оприлюднили лише 44 % всіх звітів. Якість перевірок звітів виборчих фондів під час місцевих виборів також є низькою. За результатами вибіркового аналізу, проведеного громадськістю, виявлено, що значна частина ТВК не перевірила жодного звіту, а в ситуаціях, коли перевірку здійснювали, вона мала декларативний характер. Ця проблема, на думку експертів, виникає через те, що ТВК більше зайняті підрахунком голосів і опрацюванням результатів виборів, тому в них немає можливості для належної перевірки фінансових звітів.

2.3. Внески на підтримку політичних партій

Незважаючи на відкритість фінансових звітів партії та можливість проконтролювати кожне надходження до бюджету партії, не можна стверджувати про повну прозорість фінансування партій в Україні. Інакше кажучи, майже неможливо зрозуміти, хто фінансує партії та в яких обсягах це здійснюється.

Законодавчі вимоги щодо фінансування партій можна доволі легко обійти за допомогою напрацьованих схем, найпопулярніші з яких розкриємо нижче.

1) Використання підставних донорів.

Ця схема полягає в такому: особа, зацікавлена у фінансуванні партії, передає готівкові кошти іншим (підставним) особам. Останні своєю чергою переказують ці кошти від свого імені на рахунок партії та отримують за це винагороду. Оскільки максимальний розмір добровільного внеску від фізичної особи становить 75 000 євро, то для передачі великих сум коштів не потрібно залучати багато підставних донорів.

Таку схему використала одна партія у 2020 році. Вона у 2 кварталі 2020 року задекларувала нуль надходжень, офіс площею 14,8 м2 у Києві, один ноутбук, стіл і два стільці. Вже у 3 кварталі партія отримала майже 1 млн євро добровільних внесків. Ці кошти, як встановила громадськість, були надіслані партії переважно від студентів та безробітних.

Як вказують експерти, крім підставних «бідних» донорів, відсутність коштів у яких можна легко довести, існують схеми з підставними «багатими» донорами. Тобто політичні партії шукають осіб, які можуть пояснити законність своїх коштів, і через них фінансують партії.

За свідченням експертів одна партія отримувала кошти безпосередньо від вищого керівництва великих українських компаній, які належать олігарху.

2) Використання підставних юридичних осіб та громадських організацій.

Ця схема є аналогічною до попередньої, проте замість фізичних осіб використовуються юридичні особи.

Наприклад, у 2019 році одна з найбільших партій в Україні отримала приблизно 90 000 євро від двох компаній, зареєстрованих однією людиною за місяць до переказу коштів. Приблизно таку саму схему використовувала також владна партія.

Експерти зазначають, що трапляються випадки, коли сума пожертви юридичної особи дорівнює (або навіть більша) від її сукупного річного доходу.

Крім того, через фінансування партій юридичними особами можливо обійти й обмеження щодо фінансування іноземними громадянами. Наприклад, іноземний громадянин може вкласти кошти в юридичну особу, зареєстровану в Україні, і остання своєю чергою може цілком легально фінансувати партію.

2.4. Фінансування виборчих кампаній

Під час виборчих кампаній також існує багато способів для політичних партій приховати свої надходження і витрати. Наведемо найпоширеніші із них:

1) Використання однойменних із партією громадських організацій.

Для реалізації цього способу реєструється громадська організація, яка має однакову назву з партією. Потім громадська організація фінансує політичну рекламу, виплачує заробітну плату працівникам, агітаторам та членам партійних штабів тощо. За ці витрати політична партія не звітує, оскільки де-юре їх здійснювала окрема юридична особа.

Наприклад, таку схему активно використовували під час місцевих виборів у 2020 році та парламентських виборів у 2019 році.

2) Приховування витрат на рекламу у соціальних мережах.

Популярність політичної реклами в соціальних мережах стрімко зростає. За підрахунками громадськості, у першому півріччі 2020 року політики витратили на рекламу у Facebook близько 850 тис. доларів, а за аналогічний період у 2021 році – 1,2 млн доларів. Попри такі великі витрати, партії переважно про це не звітували. У результаті велика кількість коштів, витрачених на вибори, залишалася в тіні.

Експерти зазначають, що на практиці є декілька проблем зі звітуванням про витрати на рекламу у соціальних мережах, але серед них можна виокремити:

  • Відсутність зручного способу оплачувати рекламу з рахунка виборчого фонду. Вона виникає через неможливість оплати реклами у Facebook юридичними особами та через відсутність офіційного представництва компанії в Україні;
  • Відсутність окремої категорії витрат (графи) у формах остаточних та проміжних звітів, які затверджує ЦВК. Експерти вважають, що форму звітів потрібно більше деталізувати, оскільки на сьогодні під графу «інші витрати» підпадає значний обсяг можливих операцій, які потрібно виділити окремо.

Крім цього, масштабною є проблема тіньових готівкових коштів, які партії використовують під час виборів. Велика сума коштів на оплату праці партійних спостерігачів і членів виборчих дільниць надходить готівкою та виплачується «в конвертах». За підрахунками одного з опитаних експертів, для організації виборчої кампанії потрібно приблизно пів мільйона осіб. Тож можна лише уявити масштаби зазначеної проблеми.

2.5. Відповідальність за порушення законодавчих вимог

Широке використання описаних схем є можливим з огляду на низку причин, проте основною, на нашу думку, є проблема уникнення відповідальності та незначні санкції за порушення законодавства. Крім загальних проблем притягнення до адміністративної відповідальності, які ми описували в розділі___ , справам, пов’язаним із порушенням вимог щодо фінансування партій та виборів, притаманні певні особливості.

Ефективність адміністративної відповідальності за порушення правил фінансування політичних партій (виборчих кампаній) та звітування (далі - партійні справи) є надзвичайно низькою. Суди закривають більшість адміністративних справ, що не дозволяє притягати винних осіб до відповідальності. За статистикою НАЗК, у 2020 році суди закрили 299 партійних справ, що складає 88% від усіх, які розглядалися судами. З них 198 справ (66%) було закрито у зв’язку зі спливом процесуальних строків, 81 справа (27%) через відсутність складу правопорушення, а 8 справ (2,7%) у зв’язку із малозначністю діяння. Тенденція із закриттям справ щороку збільшується, оскільки у 2018 році суди закрили 77% справ, а у 2019 - 82%. Фактично, адміністративне стягнення накладається у 12% випадків, але навіть коли це відбувається санкції за порушення не дозволяють повною мірою запобігати правопорушенням у майбутньому, оскільки середній розмір штрафу накладеного судами у 2020 році складає лише 144 євро.

Серед основних недоліків при розгляді судами вказаної категорії справ (крім загальних недоліків, притаманних усім адміністративним справам) експерти виокремлюють:

  • Відсутність чітко закріпленого суб’єкта вчинення адміністративного правопорушення, який відповідає за подання звіту політичної партії, та місця вчинення такого правопорушення, що впливає на підслідність таких справ;
  • Недостатність часу (24 години) для складення протоколу з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення;
  • Відсутність граничного строку, протягом якого представники НАЗК зобов'язані направити протокол після його складення до суду;
  • Неоднозначність практики судів щодо повернення матеріалів справи у разі порушення підсудності тощо.

Ефективність кримінальної відповідальності є ще нижчою. За результатами розгляду 22 повідомлень про виявлення фактів вчинення кримінального правопорушення, які НАЗК направило до поліції, було відкрито лише 11 проваджень, жодне із яких не дійшло до суду. А за весь час існування статті Кримінального кодексу (з 2006 року) було ухвалено лише 1 обвинувальний вирок.

2.6. Державне фінансування політичних партій

Державне фінансування політичних партій – це одне з основних джерел доходу для політичних сил. Розмір державного фінансування щороку збільшується і його можна назвати доволі великим. Станом на липень 2021 року лише 5 партій претендують на отримання державного фінансування. Загальний бюджет державного фінансування у 2021 році становив приблизно 21,9 млн євро (у 2020 році – приблизно 8,8 млн євро). Станом на липень 2021 року з початку року НАЗК перерахувало політичним партіям приблизно 16,2 млн євро. Ці кошти розподілено пропорційно до отриманих голосів виборців на останніх виборах народних депутатів. Наприклад, правляча партія Президента, яка має значну більшість у парламенті, з початку року вже отримала приблизно 7,5 млн євро, тоді як партія, представлена в парламенті найменше, – приблизно 1,5 млн євро.

Механізм контролю за державним фінансуванням є дієвим, проте не до кінця досконалим. З однієї сторони, НАЗК доволі якісно та ретельно перевіряє партійні звіти та за потреби призупиняє державне фінансування. Проте з іншої сторони, чинний механізм призупинення державного фінансування не повністю забезпечує політичні партії гарантіями від свавільних рішень НАЗК. Доволі гостро питання призупинення державного фінансування постало у 2020 році. Тоді НАЗК призупинило державне фінансування для трьох парламентських партій - владної та двох опозиційних. Дві політичні сили подали уточнювальні звіти, якими виправляли виявлені НАЗК недоліки. За результатами перевірки уточнювальних звітів державне фінансування було поновлено. Третя політична сила оскаржила рішення НАЗК у суді.

Підставами призупинення фінансування було виявлення численних порушень Закону про політичні партії. НАЗК стверджувало, що:

  • Одна з партій заплатила за послуги медіа-моніторингу понад 15 тис. євро. За вказані кошти виконавець надав звіт, який є точною копією загальнодоступної інформації, раніше розміщеної на офіційному вебсайті однієї з громадських організацій;
  • У звітах іншої партії вказано, що вона перерахувала понад 62 тис. євро за організацію та забезпечення проведення форумів на підставі неіснуючих на той момент документів;
  • Ще одна партія перерахувала п’ятьом компаніям понад 437 тис. євро за договорами за поліграфічну продукцію. Голови місцевих організацій, які згідно з документами отримували цю продукцію, за даними державних органів, перебували в цей час за кордоном. Рахунки цих компаній, на які мали перераховуватись кошти, було відкрито пізніше від дати укладання самих договорів.

Аргументи НАЗК були доволі переконливі та свідчили про хороший рівень проведеної перевірки. Проте політичні партії вважали, що НАЗК під час оцінки наданих партіям послуг вийшло за межі своїх повноважень. В результаті цих подій представники всіх політичних сил в Парламенті подали законопроєкт, який фактично передбачав позбавлення НАЗК повноважень контролю за політичними фінансами. Завдяки тиску громадськості розгляд законопроєкту довелося призупинити. Замість нього в Парламенті розглядається інший законопроєкт, який надає партіям додаткові гарантії від свавільних рішень НАЗК, але залишає при цьому можливість здійснення органом контролю за партійними фінансами.

Практика

позитивна

негативна

Прийняття Антикорупційної стратегії у 2014 році позитивно вплинуло на антикорупційну політику держави. Розроблення Антикорупційної стратегії на 2020-2024 роки відбувалося зі значним залученням громадськості та стейкхолдерів.
Методологічна підтримка НАЗК щодо прийняття Антикорупційних програм у державних органах та юридичних особах є якісною.
Дослідження корупції, які проводить НАЗК значно збільшилися останніми роками. Стратегічні дослідження корупційних ризиків проводяться регулярно та послідовно, вони приносять позитивні результати.
Звітування про реалізацію державної антикорупційної політики відбувається регулярно та якісно.
Через недостатність політичної волі вже понад 4 років в Україні відсутня Антикорупційна стратегія.
Антикорупційні програми у державних органах та юридичних особах не є ефективними через формальний підхід до її розроблення та виконання.
Соціологічні дослідження щодо стану корупції проводяться не регулярно, а дослідження антикорупційних механізмів та інститутів є вузькими.
Актуальні дослідження та матеріали
1. "Назва документу"
2. "Назва документу"
3. "Назва документу"
4. "Назва документу"
5. "Назва документу"
Українське законодавство щодо формування та реалізації антикорупційної політики відповідає вимогам Конвенції. Проте реалізація законодавчих положень на практиці сильно залежить від політичної волі суб’єктів прийняття рішень. В результаті передбачені законом антикорупційні політики та практики не приймаються вчасно та виконуються не повністю. Можна стверджувати, що через низький рівень антикорупційної культури окремі антикорупційні практики сприймаються виконавцями формально. Чи не основним наслідком перелічених проблем є відсутність протягом чотирьох років стратегічного антикорупційного документа - Антикорупційної стратегії. Попри те, що орган, який покликаний формувати антикорупційну політику та координувати її виконання (НАЗК) широко залучав громадськість до розроблення останньої редакції Антикорупційної стратегії, вона вже більше року не приймається Парламентом.

2Коротко про результати імплементації

2Cтан імплементації
Стан імплементації в законодавстві


Основним органом, спрямованим на запобігання корупції та на реалізацію державної антикорупційної політики, згідно із Законом про запобігання корупції є НАЗК. Цей орган запрацював у 2016 році, проте у 2019–2020 роках НАЗК було «перезавантажено». Зокрема, змінилася модель управління (з колегіальної на одноосібну) та запроваджено низку змін щодо функціонування органу. У межах цього блоку буде розглядатися саме «оновлене» НАЗК.

Повноваження та права НАЗК закріплено в Законі про запобігання корупції. Їх викладено доволі чітко, їх аналіз дає змогу зрозуміти напрям роботи органу та його основні функції/завдання.

Серед повноважень НАЗК можна виокремити:

  • Формування та реалізація антикорупційної політики;
  • Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, здійснення контролю та перевірка декларацій;
  • Здійснення контролю за фінансуванням політичних партій;
  • Захист викривачів;

Повноваження НАЗК здебільшого не перетинаються з повноваженнями інших органів, проте існують певні винятки, про які будемо зазначати окремо у відповідних розділах цього дослідження.

Для ефективної реалізації наданих повноважень Закон про запобігання корупції встановлює спеціальні гарантії незалежності НАЗК.

Серед них можна виділити:

1) Спеціальна процедура обрання Голови НАЗК;

Для відбору Голови НАЗК створюється спеціальна Конкурсна комісія (із залученням міжнародних партнерів). Вона проводить тестування та співбесіди з кандидатами, за результатами яких самостійно обирає майбутнього Голову. Робота Комісії є публічною, а її засідання транслюються онлайн.

2) Особливі вимоги до Голови НАЗК та його заступників;

Закон про запобігання корупції встановлює особливі вимоги до Голови НАЗК з метою забезпечення його професійності (старше 35 років, наявність вищої освіти), політичної нейтральності (Головою НАЗК не може бути особа, яка протягом двох років до конкурсу працювала/перебувала в політичних партіях) та доброчесності (не може бути Головою НАЗК особа, яка не подала декларації, не пройшла спеціальної перевірки, притягалася до відповідальності за корупційне правопорушення). Важливо, що Голова НАЗК обирається на 4 роки і не може займати цю посаду два строки поспіль.

3) Особливий порядок звільнення Голови НАЗК та притягнення його заступників до відповідальності;

Голова НАЗК може бути звільнений лише з чітких, встановлених у Законі про запобігання корупції підстав. Його звільнення в іншому порядку не дозволяється. Повідомлення про підозру Голові НАЗК та його заступникам може бути вручено лише Генеральним прокурором або керівником САП. Їх відсторонення від посад також можливе лише за клопотанням Генерального прокурора або керівника САП.

4) Належне фінансування, матеріально-технічне та кадрове забезпечення;

Закон про запобігання корупції передбачає фінансування НАЗК на такому рівні, що забезпечує належне здійснення ним своїх повноважень. НАЗК має право самостійно розпоряджатися виділеними коштами. Крім того, заробітна плата Голови НАЗК, його заступників та інших працівників визначається на рівні закону, що унеможливлює її безпідставне зниження. Працівники НАЗК підлягають обов’язковому державному страхуванню, а для забезпечення їх професійної підготовки вони проходять регулярне підвищення кваліфікації. Конкурсний відбрів до НАЗК є відкритим та публічним, він здійснюється в окремому порядку і передбачає обов’язкову участь громадськості.

З метою унеможливлення зловживання владою НАЗК Закон про запобігання корупції передбачає механізми контролю за діяльністю органу, які умовно можна поділити на внутрішні та зовнішні.

1) Внутрішні механізми контролю.

У НАЗК діє підрозділ внутрішнього контролю, підпорядкований Голові НАЗК. До його основних повноважень належить:

  • Здійснення контролю за дотриманням працівниками НАЗК Закону про запобігання корупції;
  • Проведення перевірок працівників НАЗК на доброчесність та здійснення моніторингу способу життя щодо них;
  • Проведення службових розслідувань тощо.

1) Зовнішні механізми контролю.

Зовнішній контроль за діяльністю НАЗК здійснює низка суб’єктів. Наприклад:

  • Контроль за витрачанням коштів державного бюджету проводить Рахункова палата один раз на два роки;
  • Громадський контроль здійснює спеціально створена Громадська рада при НАЗК, яка на законодавчому рівні має низку повноважень та прав;
  • Контроль ефективності проводить спеціальна Комісія, створена КМУ із залученням міжнародних партнерів.
Крім цього, НАЗК щорічно публічно звітує про свою діяльність.
Стан імплементації на практиці


2.1. Незалежність Національного агентства з питань запобігання корупції.

Передбачені в Законі про запобігання корупції гарантії є достатніми для забезпечення незалежності НАЗК. Проте окремі гарантії незалежності на практиці реалізуються не завжди вдало.

1) Процедура обрання Голови НАЗК

Після «перезавантаження» НАЗК почався конкурсний відбір першого одноособового Голови органу. У 2019 році було сформовано Конкурсну комісію з трьох іноземних експертів та трьох представників громадськості.

Процес проведення конкурсу можна оцінити дуже позитивно. Він був швидким, публічним та відкритим, а також не супроводжувався політичними чи корупційними скандалами. Всі засідання Конкурсної комісії транслювалися онлайн, також було опубліковано матеріали її засідань, результати оцінювань та окремі роботи кандидатів. Переможця конкурсу було обрано на основі об’єктивних показників. Зокрема, він відповідав усім необхідним критеріям, отримав високі бали за результатами тестування, успішно пройшов співбесіду та не отримав негативних оцінок від громадськості.

Експертне середовище також високо оцінило конкурсний відбір, до його проведення не було висловлено суттєвих зауважень. Разом з тим, існувала думка щодо необхідності більш якісного обґрунтування Конкурсною комісією своїх рішень, оскільки її фінальне рішення містило невелике обґрунтування. Зауваження також стосувалися довгої процедури призначення обраного кандидата. Сам конкурс пройшов доволі швидко, переможця обрали за місяць, проте майже місяць Уряд не призначав його на посаду.

2) Звільнення Голови НАЗК

Можна стверджувати, що на момент написання цього звіту, гарантії від свавільного звільнення Голови НАЗК не порушуються. За майже два роки роботи нового Голови, конкретних спроб його звільнити не було.

Проте успішна практика порушень зазначених гарантій мала місце раніше. Вона створила небезпечний прецедент, який може повторитися в майбутньому. Зокрема, Парламент звільнив керівництво «попереднього» НАЗК шляхом внесенням до Закону про запобігання корупції положення одноразової дії. На момент прийняття цього рішення Парламент взагалі не мав повноважень щодо звільнення керівництва НАЗК, тому всі встановлені гарантії незалежності були порушені. Такий легкий спосіб звільнення керівництва незалежних органів є дуже небезпечним та надзвичайно політизованим, оскільки часто контрольований Парламент може стати інструментом впливу на незручних для влади людей. Спроби Парламенту повторити описану практику були стосовно керівництва інших антикорупційних органів, але безуспішно.

Ще однією парламентською спробою підірвати незалежність НАЗК став законопроєкт, який передбачав додаткові підстави для звільнення голів НАБУ та НАЗК. Він, зокрема, пропонував звільняти вказаних осіб у разі їх притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією. Докладніше про особливості притягнення до адміністративної відповідальності – в розділі___. На практиці адміністративні справи набагато легше сфабрикувати, ніж кримінальні, що в результаті дозволило б усувати Голову НАЗК від посади у разі незгоди влади з його діяльністю. На щастя, цей та інші подібні законопроєкти парламент не підтримав.

3) Фінансове, ресурсне та кадрове забезпечення НАЗК

НАЗК достатньою мірою забезпечене ресурсами та фінансами. Це підтверджують як представники НАЗК, так і експертна громадськість. Фінансування органу збільшується кожного року із моменту його заснування. Для прикладу, у 2021 році на діяльність НАЗК виділили приблизно 14 млн євро. що на 10% більше у порівнянні із 2020 роком.

Не зважаючи на стабільне фінансування, НАЗК потребує коштів на реалізацію окремих проєктів та повноважень. Здебільшого коштів бракує на створення та підтримку різноманітних реєстрів. Експерти вказують, що для цього доволі часто доводиться залучати міжнародну допомогу. Наприклад, у 2017 році НАЗК отримало від донорів обладнання на майже 30 тисяч євро, у 2018 році оргтехніку на суму майже 2,5 тис. євро, вебсайт вартістю приблизно 19 тис. євро, і програмне забезпечення для реєстру декларацій на суму більше ніж 46 тис. євро.

Під час запровадження реєстру звітів політичних партій POLITDATA держава не виділила коштів на його розроблення і доводилося залучати кошти донорів.

Фінансування заробітних плат працівників НАЗК є на доволі високому рівні. Дослідження громадськості показує, що працівники НАЗК вважають їхню заробітну плату належною та виражають впевненість у перспективі НАЗК як роботодавця, особливо в часи пандемії COVID-19. Опитані нами колишні працівники НАЗК також вказували, що затримок у виплаті заробітніх плат не було. Приблизно 69% витрат (8 млн євро) НАЗК щорічно іде на виплати заробітних плат своїм працівникам.

В НАЗК відчутний великий дефіцит кадрових ресурсів та існує необхідність у відкритті регіональних представництв. Станом на серпень 2021 року орган забезпечений кадрами на 79,1% від максимально штатної чисельності. Більшість з опитаних нами експертів з різних сфер вказували, що НАЗК потребує додаткових працівників чи не в кожному структурному підрозділі. Особливо помітний дефіцит у Департаменті антикорупційної політики, який здійснює формування, координацію та моніторинг антикорупційної політики держави, забезпечує виконання міжнародних зобов’язань та аналізує показники і причини корупції. В ньому працює лише 13 осіб із 21-ої, передбаченої штатним розписом. Також існує гостра потреба у створені регіональних відділень НАЗК, які передбачені законом. На думку експертів вони б значно покращили роботу НАЗК на місцях. Без регіональних представництв, наприклад, доволі складно здійснювати судове представництво викривачів у судах, оскільки деякі з них можуть проживати не в столиці, а відстань між Києвом та деякими обласними центрами може сягати 800 км. Разом із цим, професійність працівників НАЗК не викликає суттєвих зауважень. Більшість здобули вищу освіту юридичного або економічного спрямування та регулярно проходять курси підвищення кваліфікації.

4) Добір працівників

Добір працівників НАЗК здійснюється двома способами - через відкритий конкурс у спеціальному порядку затвердженим Головою НАЗК та шляхом переведення з інших органів. Одразу зазначимо, що можливість зайняття посад у НАЗК шляхом переведення з інших органів слід виключити із закону. На думку експертного середовища він не забезпечує належну перевірку компетентності та доброчесності працівників за участі представників громадськості. Недоліком можна також назвати практику НАЗК (та інших органів державної влади) щодо укладання прямих тимчасових контрактів під час карантиних заходів, що дозволяло обходити конкурсну процедуру.

Натомість конкурсна процедура у НАЗК заслуговує на позитивні оцінки. Участь членів Громадської ради при НАЗК в конкурсних комісіях значно підвищує прозорість та ефективність конкурсного відбору. Саме члени Громадськості здійснюють належний зовнішній контроль за конкурсами, що приносить свої результати. Так, після “перезавантаження” в публічному просторі відсутня інформація про нечесні або підставні конкурси до НАЗК, а опитані нами колишні працівники стверджували, що порушень конкурсних процедур вони не спостерігали і про такі випадки не чули.

Попри це, варто також звернути увагу на певні недоліки самого порядку проведення конкурсів. По-перше, чинний порядок передбачає необов’язкове тестування загальних здібностей та розв’язання ситуативних завдань. Рішення про включення таких етапів конкурсу приймає конкурсна комісія в кожному конкретному випадку. На думку експертів, тестування загальних здібностей має бути обов’язковим. По-друге, на нашу думку, недоліком також є недостатня відкритість конкурсного процесу. Ми вважаємо, що варто передбачити розміщення всіх результатів кандидатів, а також запис співбесід на офіційному вебсайті НАЗК. Такий крок значно б підвищив прозорість добору.

5) Інституційна незалежність

Якщо оцінювати незалежність НАЗК як інституції, то варто передовсім наголосити на тому, що НАЗК після «перезавантаження» суттєво відрізняється від НАЗК до «перезавантаження». Зокрема, на думку громадськості, попереднє керівництво НАЗК було політично заангажованим та залежним. Крім того, навіть працівники НАЗК публічно заявляли, що працівникам НАЗК давали вказівки з Адміністрації Президента щодо результатів перевірок декларацій топ-посадовців. Саме через це орган втратив довіру і потребував щонайшвидшого реформування. Теперішнє НАЗК, своєю чергою, не фігурувало в корупційних чи політичних скандалах, які б давали підстави для розмов про залежність органу. Хоча, як справедливо зауважують експерти, стверджувати про повну незалежність “перезавантаженого” НАЗК ще зарано.

За майже два роки роботи “оновленого” НАЗК були неодноразові спроби негативного впливу на нього і органу, вже неодноразово доводилося захищати власну незалежність. Найбільшу загрозу незалежності НАЗК становить Парламент та суди. Наприклад, парламентарі не один раз намагалися позбавити НАЗК частини його повноважень через незручні рішення цього органу для влади. Проте найгучніший випадок посягання на незалежність НАЗК стався наприкінці 2020 року. Конституційний Суд України ухвалив рішення № 13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року, яким визнав неконституційними низку положень Закону про запобігання корупції, чим фактично припинив існування декількох важливих антикорупційних механізмів та позбавив НАЗК частини його повноважень. Повноцінне повернення всіх механізмів відбулося 30 грудня 2020 року, після прийняття парламентом необхідних законодавчих змін. У результаті, антикорупційна система в Україні повноцінно не функціонувала 2 місяці, осіб, які збрехали у деклараціях за 2020 рік неможливо притягнути до відповідальності, а правоохоронним органам довелося закрити близько 4 тисяч кримінальних проваджень.

Судді КСУ ухвалювали це рішення в умовах конфлікту інтересів, після того як на декількох з них працівники НАЗК склали адміністративні протоколи через порушення Закону про запобігання корупції. Одразу після винесення рішення суддя-доповідач надіслав працівнику НАЗК лист. Його було написано французькою мовою з офіційної адреси судді slidenko@ccu.gov.ua. Переклад такий: «А тепер, – сказав Атос, загортаючись у плащ і надягаючи капелюха, – тепер, коли я вирвав у тебе зуби, гадюко, кусайся, якщо зможеш! Олександр Дюма. Три мушкетери. P.S. Тож мерсі, панове, і передайте мій привіт пану Н.».


2.2. Прозорість та контроль за діяльністю НАЗК.

Що стосується прозорості НАЗК, то передовсім слід оцінити, наскільки орган відкрито здійснює свої повноваження та наскільки легко можна знайти інформацію про його діяльність.

1) Прозорість НАЗК

Загалом можна стверджувати, що НАЗК є доволі прозорим органом. Результати його діяльності належним чином висвітлюються публічно, громадськість має вільний доступ до звітності органу, в тому числі фінансової. Разом із тим певна інформація яка мала б бути відкритою є недоступною.

НАЗК щорічно публікує розгорнуті звіти про результати своєї діяльності за рік. Вони є загальнодоступними та доволі якісними. Щорічні звіти містять інформацію про результати роботи НАЗК, статистичні дані, відомості про кошторис та його виконання тощо. У звіті, серед іншого, відображається показник ефективності НАЗК на основі самооцінки. Для цього використовуються 237 критеріїв у 8 сферах. Наприклад, у 2020 році НАЗК оцінило свою ефективність на 88 %. Звіт НАЗК у 2020 році сильно відрізняється від попередніх. Варто відзначити позитивну тенденцію до його оформлення та викладу матеріалу. Він написаний зрозумілою мовою, без надмірного вживання формальної та професійної лексики, також значно спрощує сприйняття добре виконана візуалізація статистичних даних та іншої інформації. Разом із тим, Громадська рада при НАЗК опублікувала висновок на звіт НАЗК, у якому зазначила, що він не відповідає всім вимогам закону щодо наявності інформації. Зокрема, НАЗК не відобразило інформації про результати розгляду протоколів, складених НАЗК, та висновків НАЗК. Експерти також стверджують, що багато інформації у звітах опубліковано в узагальненому вигляді, тому слід викладати її більш детально.

Високої оцінки заслуговує офіційний веб-сайт НАЗК та сторінки органу у соціальних мережах. Інформація викладена на офіційному веб-сайті є повною, а сам він є доволі зручним і зрозумілим у користуванні. Сайт НАЗК має україно- та англомовну версії. Остання є дуже обмеженою і подає лише загальну інформацію та актуальні новини, вся інша інформація, включно з можливістю повідомлення про корупцію доступна лише українською. Навігація вебсайту є доволі зрозумілою, всю інформацію розподілено за розділами, які відображають основні напрями діяльності НАЗК. Найзручніше відстежувати діяльність НАЗК можна на окремій сторінці Моніторингу. На ній можна оперативно знайти інформацію та статистичні дані про результати перевірок декларацій, протоколи складені працівниками НАЗК, винесені приписи, антикорупційні програми тощо. Вся інформація є доволі добре візуалізована та регулярно оновлюється. Разом із тим громадськість вказує на брак інформації стосовно результатів розгляду адміністративних протоколів. Зокрема, на думку громадськості, не вистачає інформації про дату направлення протоколу до суду, номери судових справ тощо. За інформацією на сайті НАЗК, такий функціонал перебуває у розробленні і скоро його буде додано до відповідного розділу.

Комунікація НАЗК також є вдалою. Пресцентр НАЗК щодня публікує актуальні новини, пов’язані з діяльністю органу, зокрема щодо загроз незалежності органу. Публікація не обмежується офіційним вебсайтом НАЗК, така інформація також частково дублюється на сторінці органу у Facebook та Telegram. Крім того, НАЗК веде англомовний Twitter.

Здебільшого НАЗК виконує вимоги щодо публікації та надання публічної інформації, проте окремі рішення органу в цьому контексті заслуговують на певну критику. НАЗК на своєму вебсайті у спеціальних розділах публікує інформацію про свій бюджет, зокрема бюджетні запити та паспорти бюджетних програм (детальна інформація щодо витрат за окремими категоріями). Також публікується інформація про публічні закупівлі органу. Вся інформація доступна у форматі відкритих даних, що дозволяє її автоматичне зчитування та опрацювання. В окремих розділах сайту існує можливість подати запит на публічну інформацію та звернення громадян в електронній формі. У цих розділах також публікуються статистичні дані щодо надання відповідей на запити та результати розгляду звернень. Із них можна зробити висновок, що переважна більшість запитів та звернень задовольняється. Незважаючи на це, громадськість вказує на певні випадки необґрунтованої відмови в наданні інформації або затримку з відповіддю. Критично громадськість ставиться також до неоприлюднення проєктів НПА НАЗК перед їх затвердженням, а також до відсутності окремих порядків та інших НПА у публічному доступі.

1) Контроль за діяльністю НАЗК

Контроль за діяльністю НАЗК здійснюється через ряд механізмів передбачених Законом про запобігання корупції. Їх можна назвати достатніми для усунення можливостей зловживань НАЗК своїми повноваженнями. Разом із тим, щодо функціонування певних механізмів виникають зауваження.

Громадський контроль є дуже ефективним способом для здійснення нагляду за діяльністю НАЗК. Його проводить Громадська рада при НАЗК, яка була сформована у червні 2020 року. До неї входять 15 представників громадських антикорупційних організацій. Їх було обрано шляхом відкритого інтернет-голосування. Під час формування теперішньої Громадської ради ні НАЗК, ні громадські організації, ні мобільні оператори не виявили втручань або інших порушень. В цьому контексті слід констатувати суттєве покращення в порівнянні із процесом формування попередньої Громадської ради. Діяльність Громадської ради є достатньо активною, зокрема її члени беруть участь в конкурсних та дисциплінарних комісіях НАЗК, надають висновки на НПА НАЗК, розглядають скарги та звернення від громадськості тощо. Крім того, Громадська рада активно висловлює свої позиції щодо актуальних проблем в антикорупційній сфері. Члени Громадської ради при НАЗК активно сприяли підготовці цього звіту.

Для забезпечення доброчесності працівників НАЗК та з метою дотримання Закону про запобігання корупції, в апараті НАЗК було створено підрозділ внутрішнього контролю НАЗК. Показники його ефективності є суперечливими та доволі низькими. На наш запит НАЗК надало відповідь, що у 2020 році службові розслідування/дисциплінарні провадження щодо працівників НАЗК не здійснювалися, хоча в офіційному звіті НАЗК за 2020 рік вказано, що було проведено 2 службових розслідування та застосовано 2 дисциплінарні стягнення щодо працівника НАЗК у виді догани. У 2020 році підрозділом внутрішнього контролю було проведено лише 5 заходів моніторингу і контролю за дотриманням працівниками НАЗК Закону про запобігання корупції, а у 2021 році було розпочато 9 перевірок працівників НАЗК на доброчесність та 13 моніторингів їхнього способу життя.

Можливо низькі показники ефективності підрозділу внутрішнього контролю пов’язані із тим, що він виконує також інші функції не передбачені Законом про запобігання корупції. Зокрема, великої критики від громадськості зазнає практика НАЗК щодо перевірок декларацій окремих категорій осіб саме підрозділом внутрішнього контролю НАЗК. Також громадськість висловлює зауваження щодо структури підрозділу, оскільки його об’єднали в одне управління із підрозділом з питань запобігання корупції (здійснює оцінку корупційних ризиків у діяльності НАЗК), що на їх думку, суперечить логіці закону, який розділяє контрольну та превентивну функцію цих двох підрозділів.

Для здійснення контролю за ефективністю НАЗК закон передбачає, проведення незалежної зовнішньої оцінки. Її має проводити незалежна комісія, що формуватиметься із залученням міжнародних партнерів. Перша зовнішня оцінка проводитиметься у 2022 році за методологією і критеріями визначеними КМУ. Громадськість не висловлює суттєвих зауважень щодо цієї методології, проте зазначає, що для зменшення впливу КМУ на НАЗК її слід було розробляти самою комісією із широким обговоренням громадськості.

2Практика

позитивна

негативна

Прийняття Антикорупційної стратегії у 2014 році позитивно вплинуло на антикорупційну політику держави. Розроблення Антикорупційної стратегії на 2020-2024 роки відбувалося зі значним залученням громадськості та стейкхолдерів.
Методологічна підтримка НАЗК щодо прийняття Антикорупційних програм у державних органах та юридичних особах є якісною.
Дослідження корупції, які проводить НАЗК значно збільшилися останніми роками. Стратегічні дослідження корупційних ризиків проводяться регулярно та послідовно, вони приносять позитивні результати.
Звітування про реалізацію державної антикорупційної політики відбувається регулярно та якісно.
Через недостатність політичної волі вже понад 4 років в Україні відсутня Антикорупційна стратегія.
Антикорупційні програми у державних органах та юридичних особах не є ефективними через формальний підхід до її розроблення та виконання.
Соціологічні дослідження щодо стану корупції проводяться не регулярно, а дослідження антикорупційних механізмів та інститутів є вузькими.
2Актуальні дослідження та матеріали
1. "Назва документу"
2. "Назва документу"
3. "Назва документу"
4. "Назва документу"
5. "Назва документу"
Позитивні
Негативні
Нейтральні
Ваші пропозиції
У разі наявності пропозицій та додаткової інформації, що допоможе зробити викладену інформацію краще, просимо звернутися за наступною формою
Підписатись на оновлення
Отримуйте сповіщення про оновлення платформи
Громадські звіти
08.11.2020
Державний звіт про реалізацію імплементації конвенції ООН проти корупції в Україні
08.11.2020
08.11.2020
Державний звіт про реалізацію імплементації конвенції ООН проти корупції в Україні
08.11.2020
08.11.2020
Державний звіт про реалізацію імплементації конвенції ООН проти корупції в Україні
08.11.2020
08.11.2020
Державний звіт про реалізацію імплементації конвенції ООН проти корупції в Україні
08.11.2020
08.11.2020
Державний звіт про реалізацію імплементації конвенції ООН проти корупції в Україні
08.11.2020
Державні звіти
08.11.2020
Державний звіт про реалізацію імплементації конвенції ООН проти корупції в Україні
08.11.2020
08.11.2020
Державний звіт про реалізацію імплементації конвенції ООН проти корупції в Україні
08.11.2020
08.11.2020
Державний звіт про реалізацію імплементації конвенції ООН проти корупції в Україні
08.11.2020
08.11.2020
Державний звіт про реалізацію імплементації конвенції ООН проти корупції в Україні
08.11.2020
08.11.2020
Державний звіт про реалізацію імплементації конвенції ООН проти корупції в Україні
08.11.2020