Стаття 5.
Політика й практика протидії корупції

Опис статті:
Кожна Держава-учасниця, згідно з основоположними принципами своєї правової системи, розробляє й здійснює або проводить ефективну скоординовану політику протидії корупції, яка сприяє участі суспільства і яка відображає принципи правопорядку, належного управління державними справами й державним майном, чесності й непідкупності, прозорості й відповідальності.

Кожна Держава-учасниця прагне встановлювати й заохочувати ефективні види практики, спрямовані на запобігання корупції.

Кожна Держава-учасниця прагне періодично проводити оцінку відповідних правових інструментів й адміністративних заходів з метою визначення їхньої адекватності з точки зору запобігання корупції та боротьби з нею.

Держави-учасниці, у належних випадках і згідно з основоположними принципами своїх правових систем, взаємодіють одна з одною та з відповідними міжнародними й регіональними організаціями в розробленні заходів, зазначених у цій статті, та сприянні їм. Ця взаємодія може включати участь у міжнародних програмах і проектах, спрямованих на запобігання корупції.
1.





2.


3.



4.
1.






2.


3.



4.
1.







2.


3.




4.
1.







2.



3.





4.
1.












2.




3.







4.
Державна оцінка
Громадська оцінка
Українське законодавство щодо формування та реалізації антикорупційної політики відповідає вимогам Конвенції. Проте реалізація законодавчих положень на практиці сильно залежить від політичної волі суб’єктів прийняття рішень. В результаті передбачені законом антикорупційні політики та практики не приймаються вчасно та виконуються не повністю. Можна стверджувати, що через низький рівень антикорупційної культури окремі антикорупційні практики сприймаються виконавцями формально. Чи не основним наслідком перелічених проблем є відсутність протягом чотирьох років стратегічного антикорупційного документа - Антикорупційної стратегії. Попри те, що орган, який покликаний формувати антикорупційну політику та координувати її виконання (НАЗК) широко залучав громадськість до розроблення останньої редакції Антикорупційної стратегії, вона вже більше року не приймається Парламентом.

Коротко про результати імплементації

Cтан імплементації
Стан імплементації в законодавстві
Основним нормативно-правовим актом (далі – НПА), спрямованим на боротьбу з корупцією, є Закон України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року (далі – Закон про запобігання корупції). Він, зокрема, регулює:
- діяльність основного превентивного антикорупційного органу – Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК);
- формування та реалізацію державної антикорупційної політики;
- врегулювання конфлікту інтересів;
- подання декларацій державними службовцями;
- повідомлення про корупцію та захист викривачів тощо.
Розділ III Закону про запобігання корупції повністю присвячений питанням формування та реалізації державної антикорупційної політики. З аналізу цього розділу можна виокремити три основних документи, в яких встановлюється антикорупційна політика (національна, інституційна/секторальна):
1) Антикорупційна стратегія (Стратегія);
Закон передбачає прийняття Антикорупційної стратегії Верховною Радою України (ВРУ). Її приймають у вигляді закону, із дотриманням усіх законодавчих процедур. Спосіб прийняття Антикорупційної стратегії в певному сенсі є особливим, оскільки інші подібні політики приймають на рівні підзаконних актів. Це, між іншим, неодноразово викликало значні дискусії серед парламентарів. Антикорупційна стратегія розробляється НАЗК на основі аналізу ситуації щодо корупції, результатів виконання попередньої антикорупційної стратегії та аналітичних досліджень.
2) Державна програма з виконання антикорупційної стратегії (Державна програма);
Для досягнення цілей, викладених у Стратегії, приймається Державна програма. Вона передбачає конкретні заходи (кроки), які слід здійснити, строки їх здійснення, відповідальні органи, а також джерела фінансування. Державна програма розробляється НАЗК та затверджується Кабінетом Міністрів України (далі – КМУ), вона підлягає щорічному перегляду з урахуванням результатів реалізації визначених заходів, висновків та рекомендацій.
3) Антикорупційні програми в органах державної влади/місцевого самоврядування та в юридичних особах (далі – антикорупційні програми);
Закон передбачає обов’язкове прийняття антикорупційних програм у низці органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ОДВ та ОМС відповідно). Антикорупційні програми формуються на основі аналізу корупційних ризиків у діяльності відповідного органу/установи/організації та спрямовані на усунення цих ризиків, а також на запобігання та протидію корупції всередині організації. Антикорупційні програми та зміни до них погоджуються з НАЗК. Під час погодження НАЗК може надати свої пропозиції та зауваження. Період, на який приймається антикорупційна програма, може бути різним.
Закон про запобігання корупції також передбачає обов’язкове прийняття антикорупційних програм у великих державних підприємствах (понад 50 працівників і дохід понад 70 млн гривень за рік) та в приватних юридичних особах (якщо вони є учасниками процедури закупівель, вартість яких перевищує 20 млн гривень).
Координацію між державними органами під час реалізації Антикорупційної стратегії здійснює НАЗК. Крім цього, в контексті формування та реалізації антикорупційної політики НАЗК проводить аналіз стану запобігання та протидії корупції, здійснює дослідження з питань вивчення ситуації щодо корупції, реалізує заходи, спрямовані на формування у свідомості громадян негативного ставлення до корупції.
Закон про запобігання корупції передбачає щорічне звітування НАЗК про реалізацію антикорупційної політики. Таке звітування відбувається у формі Національної доповіді щодо реалізації засад антикорупційної політики (Національна доповідь). Цей документ є комплексним і містить інформацію практично щодо всіх напрямів антикорупційної політики держави. Зокрема, він містить:
- статистичні дані про результати діяльності антикорупційних органів;
- інформацію про виконання державними органами заходів щодо запобігання та протидії корупції;
- узагальнений аналіз ситуації щодо корупції тощо.
Національні доповіді схвалюються Кабінетом Міністрів України та публікуються на вебсайті Верховної Ради України.
Стан імплементації на практиці
2.1. Антикорупційна стратегія та Державна програма з виконання антикорупційної стратегії.
Перші національні антикорупційні політики стратегічного спрямування почали приймати в Україні з 1997 року. До 2013 року їх затверджували указами Президента України. У період з 1997 року по 2013 рік було затверджено чотири таких документи. З 2014 року разом із прийняттям Закону про запобігання корупції змінився механізм їх розроблення, прийняття та виконання.
У 2014 році парламент прийняв Стратегію на 2014–2017 роки. Вона стала першим документом такого зразка, який було прийнято на рівні закону. Її прийняття можна вважати значним позитивним кроком для формування антикорупційної політики України, оскільки вона вплинула на формування антикорупційної інфраструктури держави на наступні 3 роки. Цю Стратегію майже повністю розробляла громадськість, оскільки НАЗК на той момент ще не було створено. Після відкритих обговорень готовий проєкт стратегії громадські організації передали до уряду, який доопрацював його і зареєстрував у парламенті. На виконання цієї Стратегії у 2015 році було прийнято Державну програму, яка була опублікована одразу після її затвердження. До розроблення Державної програми також активно залучалася громадськість. Обидва документи позитивно оцінили українські та міжнародні експерти. Після завершення дії Стратегії НАЗК та низка громадських організацій представили свої звіти щодо її виконання. Хоча дані у цих дослідженнях і відрізняються всі вказують на неповне виконання Державної програми. Так, НАЗК вказує, що виконано 64 % передбачених заходів. Натомість альтернативні звіти громадськості наводять цифри у 60% та 40% виконання заходів Державної програми. Причин для цього доволі багато, експертна громадськість наводить низку чинників, які негативно вплинули на повну реалізацію Стратегії та Державної програми, – від відсутності політичної волі до нестачі ресурсів у державних органах на її здійснення.
Антикорупційна стратегія на 2014-2017 роки залишається останнім таким прийнятим документом. За більше ніж 4-річний період нової Стратегії так і не прийняли. Основною причиною цього є відсутність політичної волі для прийняття документу. Наприклад, проєкт Стратегії на 2020-2024 роки вже понад рік перебуває у Парламенті.
Розроблення Антикорупційних стратегій суттєво покращилася після “перезавантаження” НАЗК. Позитивної оцінки заслуговує практика НАЗК щодо залучення громадськості до розробки Стратегії на 2020-2024 роки. Зокрема, НАЗК розробило проєкт Стратегії, опублікувало його на офіційному вебсайті та запропонувало всім охочим подати свої пропозиції. У результаті проєкт Стратегії був суттєво доопрацьований за активної участі громадськості та парламенту, а документ отримав позитивні відгуки від експертів. Цей процес значно відрізнявся від процесу розробки Стратегії на 2018-2020 роки. Попереднє керівництво НАЗК майже не залучало громадськість, бізнес, науковців та інших стейкхолдерів до розроблення Стратегії в результаті він отримав низку зауважень, був направлений парламентом на доопрацювання та був не прийнятий взагалі.

2.2. Антикорупційні програми в органах державної влади/місцевого самоврядування та в юридичних особах.
Антикорупційні програми в ОДВ/ОМС не можна вважати ефективними. Експерти зазначають, що вони здебільшого не працюють як слід та не виконують свої функцій. На це є низка причини, серед яких виділяють:
- Формальний підхід до розроблення та реалізації Антикорупційних програм. Оцінка корупційних ризиків, на думку громадськості, здійснюється поверхово і не враховує всіх особливостей у роботі відповідного органу/установи/організації. Окремі експерти вказують, що НАЗК підходить до перевірок антикорупційних програм також поверхово, здебільшого Антикорупційна програма під час її затвердження перевіряється лише на дотримання формальних вимог закону.
- Недостатній рівень кваліфікації працівників відповідальних за реалізацію Антикорупційних програм. Експертна громадськість вказує, що особи, відповідальні за реалізацію антикорупційних програм, проводять оцінку корупційних ризиків поверхово та нерегулярно через відсутність розуміння завдань та принципів такої оцінки. Доволі часто працівники сприймають антикорупційні програми як додаткове навантаження, не усвідомлюючи важливості цього інструменту.
- Залежність виконання Антикорупційних програм від політичної волі. Експерти зауважують, що фактично ефективність реалізації антикорупційних програм залежить від бажання керівництва щодо втілення певних заходів та мотивації осіб, відповідальних за реалізацію програми.
Своєю чергою, ефективність Антикорупційних програм в приватних юридичних особах оцінити доволі складно. Громадськість не має змоги здійснювати контроль за їх виконанням, а НАЗК може це робити тільки під час проведення перевірок. Проте, як показує практика, НАЗК їх не проводить. Для прикладу у 2020 році заплановані перевірки стосувалися виключно державних органів та підприємств. Опитані нами експерти зауважують, що ефективність антикорупційних програм у приватних юридичних особах залежить поки, що від мотивації та бажання керівництва до їх впровадження та виконання. Великі компанії, особливо у сфері технологій (IT) та агрономії, переважно мають як ефективні антикорупційні програми, так і дієві комплаєнс відділи.
Разом із тим, позитивної оцінки заслуговує методологічна підтримка для розроблення Антикорупційних програм, яку надає НАЗК. Так, НАЗК прийняло цілу низку документів, які допомагають органам розробити якісну та ефективну Антикорупційну програму, зокрема: Методичні рекомендації щодо підготовки антикорупційних програм органів влади; Приклади корупційних ризиків, які є характерними для всіх органів влади, а також заходів щодо їх усунення (мінімізації); Типову антикорупційну програму юридичної особи тощо. Крім цього, НАЗК підготувало онлайн-курс «Антикорупційні програми органів влади» для посадовців, представників громадськості та експертів. Курс розміщено на відкритій навчальній платформі «Prometheus», його пройшло близько 7000 осіб. Позитивною практикою можна також назвати публікацією НАЗК всіх затверджених Антикорупційних програм та проєктів, які перебувають на розгляді. До проєктів Антикорупційних програм громадськість може подати свої пропозиції шляхом заповнення короткої форми на сайті НАЗК.
2.3. Дослідження корупції.
Закон про запобігання корупції надає повноваження НАЗК організовувати та проводити дослідження з питань вивчення ситуації щодо корупції. В останні роки діяльність НАЗК у цьому напрямі заслуговує на позитивні оцінки. НАЗК з 2019 року представило низку аналітичних досліджень антикорупційних інструментів та відкрило окремий напрям стратегічного аналізу корупційних ризиків для виявлення і усунення корупційних схем. Дослідження Національного агентства можна умовно поділити на три групи: дослідження антикорупційних механізмів та інститутів; стратегічні дослідження корупційних ризиків; соціологічні дослідження. Їх результати використовуються в першу чергу при формуванні антикорупційної політики держави. Вони лягають в основу багатьох законодавчих змін та є базою для формування Антикорупційної стратегії.
- Дослідження антикорупційних механізмів та інститутів здійснюється регулярно, але не широко. З 2020 року досліджувало лише один антикорупційний інститут – уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції. За цей час йому було присвячено 3 аналітичних дослідження. Ефективність та проблематику інших антикорупційних механізмів та інститутів НАЗК не досліджувало.
- Стратегічні дослідження корупційних ризиків проводяться НАЗК доволі регулярно, послідовно та в різних сферах. Спеціально для цього у 2020 році було створено окремий відділ аналізу корупційних ризиків. Стратегічні дослідження корупційних ризиків проводяться у галузях, які були визначенні пріоритетними на основі окремого дослідження. Загалом НАЗК провело 5 досліджень корупційних ризиків у земельній сфері, 2 у сфері публічних закупівель, 2 дослідження у соціальній сфері та по одному дослідженню у сфері містобудівної документації і оборони. Вони вже показали свої результати, наприклад, одну корупційну норму, яку виявили під час дослідження виключили із закону.
- Соціологічні дослідження не проводяться достатньо регулярно. Загалом НАЗК проводило їх двічі у 2017 та у 2020 роках. Обидва дослідження проводилися за підтримки міжнародних партнерів. Результати останнього були використанні при розробці Стратегії на 2020–2024 роки. Разом із тим, позитивно можна оцінити практику НАЗК щодо окремого опитування експертної громадськості.

2.4. Звітування про реалізацію державної антикорупційної політики
Національні доповіді є зручним інструментом підзвітності та прозорості. Вони є джерелом основної інформації про діяльність держави у сфері запобігання та протидії корупції. Всі проєкти Національних доповідей за період з 2016-го по 2020 рік опубліковано на офіційному вебсайті НАЗК. Кожен із опублікованих документів загалом відповідає вимогам закону щодо наявності обов’язкової інформації. Також з кожним роком спостерігається тенденція до поліпшення якості Національних доповідей. Разом із тим, обсяг Національних доповідей є надзвичайно великим (від 150 до 400 ст.). НАЗК слід задуматися над можливістю складання разом із Національною доповіддю короткого резюме для широкої аудиторії. Негативним аспектом є те, що не всі проєкти Національних доповідей були затвердженні КМУ. Також не всі з них опубліковані на вебсайті Верховної Ради України.

2.5. Взаємодія України з міжнародними та регіональними організаціями.
З 1997 року Україна є членом Комітету експертів Ради Європи з оцінки заходів боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму (MONEYVAL). У 2017 році MONEYVAL провів оцінку запроваджених Україною заходів щодо протидії відмиванню грошей та фінансуванню тероризму та надав рекомендації. Останній (другий) Звіт про прогрес та переоцінка рейтингів щодо Технічної відповідності щодо України здійснювався у 2020 році. В ньому вказується, що Україна відповідає 11 рекомендаціям, частково відповідає 6 рекомендаціям, переважно відповідає 22 рекомендаціям.
Особливої уваги заслуговує негативна практика паралізування головного органу, на який покладено функції формування антикорупційної політики, - НАЗК, а також відсутність сталості, послідовності, сильної інституційної пам'яті за напрямом міжнародних антикорупційних моніторингових механізмів. Адже міжнародні зобов'язання, взяті у зв'язку з приєднання до міжнародних договорів у антикорупційній сфері, мають бути враховані у формуванні проекту антикорупційної стратегії на той чи інший період у свою чергу узгоджено із циклом оцінювання в межах того чи іншого конвенційного механізму.
21.01.2004 Україна приняла Стамбульський план дій по боротьбі з корупцією в рамках програми “Антикорупційна мережа для країн Східної Європи та Центральної Азії” (АМ), ініційованої Робочою групою ОЕСР проти підкупу . Таким чином у 2004 р. Україні надано узагальнені рекомендації, а з 2006 р. започатковано перший раунд моніторингу; в 2010 р. - другий раунд, в 2015 р. - третій, в 2017 р. - четвертий . Відповідно до останнього опублікованого у 2020 р. звіту АМсередній показник виконання Україною рекомендацій, наданих в межах четвертого раунду оцінювання складає 75%. У 2021 р. щодо України розпочато п'ятий раунд моніторингу. Склалася така практика, що Національний координатор з виконання Стамбульського плану дій (конкретна особа із зазначенням прізвища та посади) визначається розпорядженням КМУ № 553 (далі - Нацкоординатор). З травня 2016 р., з початком роботи НАЗК, і таким чином з початком фактичної реалізації визначених спеціальним законом функцій щодо координування виконання міжнародних зобов'язань, взятих Україною в антикорупційній сфері, ця практика залишилася. Так, лише в березні 2017 р. було призначено Нацкоординатором керівника департаменту НАЗК, а після його незадовгого звільнення Нацкоординатором в грудні 2017 р. призначено члена НАЗК. За словами колишньої працівниці НАЗК призначення Нацкоординатора персонально спричиняло певні організаційні та управлінські труднощі. Наприклад, уся вихідна кореспонденція виходила з НАЗК за підписом Голови НАЗК, так само як вхідні листи надавалися на виконання за резолюцією Голови, і таким чином у ситуаціях потреби безпосередньої роботи Нацкоординатора часто виникали складнощі організаційного характеру. Виглядає так, що з внесенням останніх змін до розпорядження КМУ № 553 (Нацкоординатором визначено за посадою, а саме: заступника голови НАЗК, який відповідає за антикорполітику та міжнародну співпрацю, а не персоналію) урок засвоєно і можливих незручностей уникнуто. Крім того, спроможності відділу, на який було покладено функції міжнародного співробітництва, і який фактично можна було неформально вважати так зв. секретаріатом Нацкоординатора, був і досі залишається недостатньо спроможним через малу чисельність працівників, що лише погіршується хронічною плинністю кадрів. Наприклад, протягом 2016-2020 рр. у відділі працювало від 3 до 7 осіб. Це є однією з причин відсутності перекладу моніторингових звітів АМ, починаючи з 2017 р., а також звітів про прогрес у виконанні рекомендацій. Відсутні переклади звітів й по лінії антикорупційних конвенційних моніторингових механізмів, зокрема GRECO.
З 2006 року Україна стала членом GRECO у зв’язку з набуттям для України чинності Цивільної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією, при тому що ця конвенція була підписана Україною ще у листопаді 1999 р.. Кримінальну Конвенцію РЄ Україна підписала у січні 1999 р., проте вона набула чинності аж у 2010 р., а Додатковий протокол до неї набрав чинності у березні 2010 р., при тому що підписаний у травні 2003 р. Стосовно України завершені три раунди GRECO, з 2017 р. триває четвертий раунд, п’ятий - не розпочато. Результати дослідження засвідчують покращення ситуації щодо корупції в Україні після проходження кожного із трьох раундів GRECO. 50 держав-членів GRECO за період з року, наступного після вступу кожної із 50 країн до GRECO, до 2020 р. включно показує, що Україна входить до 20 держав-членів GRECO, середні статистичні значення (ССЗ) індексів яких за кожен із періодів проходження раунду оцінювання GRECO демонструють ріст - ССЗ СоС за кожен наступний раунд вище за попередній раунд, - що фактично можна інтерпретувати як покращення ситуації щодо корупції в країні.). Добрим знаком є те, що за весь період членства в GRECO Україна жодного разу не потрапила під спеціальну процедуру, передбачену правилом 34 Регламенту GRECO , що може бути застосована у разі порушення країною-членом антикорупційних стандартів.
Варто віддати належне НАЗК за те, що в підготовленому ним проекті антикорупційної стратегії на 2018-2020 рр. не зважаючи на всі тривалі, “штучно створені” труднощі та перепони, так само як і в проекті на 2021-2024 рр, враховано актуальні на той час невиконані та частково виконані рекомендації, надані GRECO, АМ.
Занепокоєння викликає тривала неспроможність НАЗК виконувати покладені законом на нього функції щодо координування міжнародних зобов'язань в антикорупційній сфері, про що вже йшлося вище. Окрім кадрової слабкості, велике занепокоєння викликає регулювання спроможностей НАЗК на підзаконному рівні. Мова йде про фактичну передачу цих функцій від Міністерства юстиції України до НАЗК після його створення. Незважаючи на початок роботи в травні 2016 р. і підготовку та надання до КМУ необхідного проекту акту для врегулювання цього питання, лише в червні 2018 р. було внесено зміни до підзаконного акту, яким визначено НАЗК відповідальним за роботу за напрямами GRECO і Конвенції ООН проти корупції. Фактично два перших роки свого функціонування НАЗК було паралізовано за напрямами роботи GRECO і Конвенції ООН проти корупції, наслідком чого вважаємо втрату можливостей набуття працівниками експертного досвіду, сумнівну спроможність комунікації в рамках моніторингових механізмів, координування міжнародних зобов'язань на національному рівні. І хоча в жовтні 2016 р. членом постійної делегації визначено представника від НАЗК, проте вже з червня 2019 р. у складі делегації відсутні представники НАЗК, і лише через 2 роки і 4 місяці, у жовтні 2021 р. (через місяць після внесенням змін у зв'язку з порушенням ст. 6 Статуту GRECO) і у листопаді 2021 р. видано Указ про склад делегації на чолі з представником НАЗК. З огляду на суть та специфіку, особливості роботи GRECO, викликає занепокоєння те, що нинішній склад делегації містить лише виборних, політичних осіб, а саме: главою делегації визначено нинішнього голову НАЗК, каденція якого закінчується через майже два роки, а решта - народні депутати. Можливо, з однієї сторони, за нинішньої політичної ситуації та налагодженої співпраці НАЗК з парламентарями такий склад є виправданим, проте з іншої сторони, через пару років зі зміною політичного циклу в Україні посади членів і заступників членів делегації будуть не актуальними, склад делегації потрібно буде знову змінювати. Разом з тим, знову залишається під питання набуття працівниками НАЗК експертного досвіду, формування та збереження інституційної пам'яті, зокрема, роботи під час пленарних засідань GRECO, в напрямку оцінювання, моніторингу інших країн-членів, можливої участі в Бюро GRECO, експертних групах тощо.
Є ще один приклад неспроможності НАЗК з тих чи інших причин реалізувати хороші ініціативи за напрямом міжнародного співробітництва. Виглядало дуже амбітним та багатообіцяючим для обміну досвідом з іншими превентивними органами з питань, зокрема, формування та моніторингу антикорупційної політики, є те, що НАЗК стало засновником Міжнародної мережі доброчесності, проте співпраця за цим напрямом мертва.
Подібна негативна практика паралізування головного відповідального органу за роботу за напрямом міжнародних антикорупційних моніторингових механізмів зокрема має бути припинена, інституційна спроможність НАЗК має бути забезпечена. Регуляторна база має бути сталою.

Практика

позитивна

негативна

Прийняття Антикорупційної стратегії у 2014 році позитивно вплинуло на антикорупційну політику держави. Розроблення Антикорупційної стратегії на 2020-2024 роки відбувалося зі значним залученням громадськості та стейкхолдерів.
Методологічна підтримка НАЗК щодо прийняття Антикорупційних програм у державних органах та юридичних особах є якісною.
Дослідження корупції, які проводить НАЗК значно збільшилися останніми роками. Стратегічні дослідження корупційних ризиків проводяться регулярно та послідовно, вони приносять позитивні результати.
Звітування про реалізацію державної антикорупційної політики відбувається регулярно та якісно.
Через недостатність політичної волі вже понад 4 років в Україні відсутня Антикорупційна стратегія.
Антикорупційні програми у державних органах та юридичних особах не є ефективними через формальний підхід до її розроблення та виконання.
Соціологічні дослідження щодо стану корупції проводяться не регулярно, а дослідження антикорупційних механізмів та інститутів є вузькими.
Результати державної оцінки імплементації буде оприлюднено згодом.

Коротко про результати імплементації

Cтан імплементації
Стан імплементації в законодавстві
Тут буде розміщено державну оцінку стану імплементації розділу в законодавстві.
Стан імплементації на практиці
Тут буде розміщено оцінку державою стану імплементації розділу на практиці.

Практика

позитивна

негативна

Позитивні практики імплементації
Позитивні практики імплементації
Позитивні практики імплементації
Негативні практики імплементації
Негативні практики імплементації
Негативні практики імплементації
Актуальні дослідження та матеріали
1. "Назва документу"
2. "Назва документу"
3. "Назва документу"
4. "Назва документу"
5. "Назва документу"
Позитивні
Негативні
Нейтральні
Ваші пропозиції
У разі наявності пропозицій та додаткової інформації, що допоможе зробити викладену інформацію краще, просимо звернутися за наступною формою
Підписатись на оновлення
Отримуйте сповіщення про оновлення платформи
Громадські звіти
08.11.2020
Державний звіт про реалізацію імплементації конвенції ООН проти корупції в Україні
08.11.2020
08.11.2020
Державний звіт про реалізацію імплементації конвенції ООН проти корупції в Україні
08.11.2020
08.11.2020
Державний звіт про реалізацію імплементації конвенції ООН проти корупції в Україні
08.11.2020
08.11.2020
Державний звіт про реалізацію імплементації конвенції ООН проти корупції в Україні
08.11.2020
08.11.2020
Державний звіт про реалізацію імплементації конвенції ООН проти корупції в Україні
08.11.2020
Державні звіти
08.11.2020
Державний звіт про реалізацію імплементації конвенції ООН проти корупції в Україні
08.11.2020
08.11.2020
Державний звіт про реалізацію імплементації конвенції ООН проти корупції в Україні
08.11.2020
08.11.2020
Державний звіт про реалізацію імплементації конвенції ООН проти корупції в Україні
08.11.2020
08.11.2020
Державний звіт про реалізацію імплементації конвенції ООН проти корупції в Україні
08.11.2020
08.11.2020
Державний звіт про реалізацію імплементації конвенції ООН проти корупції в Україні
08.11.2020