Нова парадигма державної служби

Очевидно, сучасна реформа державної служби (і державного управління) зразка 2015-2016 років зайшла в глухий кут (крім, хіба що напрямку надання та цифровізації адміністративних послуг – тут останніми роками досягнуто значного прогресу). Причин декілька, про них неодноразово писали і говорили на різних рівнях. Основні із них:

1. відсутність реального політичного лідерства реформи в усіх урядах із 2015 року по теперішній час;
2. неготовність та саботаж реформи з боку управлінських еліт держави з різних причин.

Як наслідок цих чинників – непослідовність та низька наполегливість у здійсненні реформи за її основними напрямками (реформування державної служби; реформування апаратів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ – служб, агентств та інспекцій); розвиток державного стратегічного планування; аналіз, формування та реалізація державної політики в різних сферах та галузях – тобто напрямки "люди, структури, процеси").

Загалом, громадяни вважають, що діяльність державної влади погіршується або залишається без змін у багатьох сферах. Так, більшість респондентів висловлюють недовіру державному апарату – чиновникам не довіряють 75%. Таким чином, рівень довіри до державної служби та її ефективності в Україні залишається досить низьким, що як і раніше свідчить про потребу в глибоких реформах та підвищенні прозорості й ефективності державних інститутів.

Детальніше: Джерело