Розвиток запобігання корупції в Україні: конструктивний підхід
Антикорупційний порядок денної України продовжує розвиватися розючими темпами навіть в умовах війни. Разом із тим, у цьому дослідженні стверджується, що фокус на розбудові інституцій та правозастосуванні має бути збалансованим усуненням деяких з основних обмежень на шляху антикорупційної діяльності. Це дослідження представляє концепцію конструктивного запобігання, яка склалася у розроблених стратегіях, спрямованих на стимулювання антикорупційної діяльності та поведінки, та надає рекомендації щодо зміцнення деяких соціальних підвалин щодо боротьби з корупцією.
Основні моменти
Антикорупційну політику в Україні часто розглядають як три основні напрямки політики, які мають працювати в синергії: правовий, правоохоронний (каральний) та запобіжний.
Запобігання є помилковим поняттям, проте в антикорупційній сфері воно ніколи не було чітко визначене. Насправді, у боротьбі з корупцією розрізняють два види запобігання: стримівальне запобігання та конструктивне запобігання. Стримувальне запобігання спрямоване на те, щоб призвести стимули до корупційної поведінки, тоді як конструктивне запобігання має на меті стимулювати антикорупційну поведінку.
Конструктивне запобігання має на меті стимулювати антикорупційну діяльність через зміцнення соціальних антикорупційних підвалин у спосіб, який неможливий для стримувального запобігання. Це досягається шляхом усунення системних обмежень на прагнення окремих осіб, громад, бізнесу, громадських діячів та організацій, щоб активно залучатися до порядку денної боротьби з формуванням корупції.